Станіслав Стадницький (зигвульський староста): відмінності між версіями

'''Станіслав Стадницький''' ({{lang-pl|Stanisław "Diabeł" Stadnicki}}); (бл. 1551 м. [[Гміна Дубецько|Ґміна Дубецько]] — [[4 серпня]] [[1610]], с. Тарнавець) — [[Шляхта|шляхтич]] [[герб]]у [[Шренява (герб)|Шренява]] [[Перемишльська земля|Перемишльської землі]] [[Руське воєводство|Руського воєводства]], [[староста]] [[Сігулда|сігулдський]] (зиґвульський), [[Кальвіністська церква|кальвініст]]. Через свій характер носив прізвисько «[[Чорт|Диявол]] з [[Ланьцут]]а».

Його [[батько]]м був Станіслав Матвій Стадницький ({{†}} 1563) — діяч [[реформація|реформації]], посол Сейму, [[дід]]ом — [[Придворні чини|придворний]] [[Король|короля]], [[Підкоморій|підкоморій]] [[Перемишль|перемишльський]], [[каштелян]] [[Сянок|саноцький]] Станіслав Стадницький [[Дружина (герб)|гербу Дружина]] ({{†}} 1542). Матір Барбара походила з роду [[Зборовські|Зборовських]]. Його братами були Мартин — каштелян саноцький, керівник двору [[Марина Мнішек|Марини Мнішек]], Ян, Самуель, Андрій, Петро, Миколай, сестра Катерина. Був одружений з Анною Зємецькою, у шлюбі з якою народились сини Владислав, Сигізмунд, Станіслав і донька Феліціана. Родина фінансово підтримувала збір кальвіністів у Ланьцуті. Синів, онуків Станіслава Стадницького звали «Дияволятами» і багато з них не дожили до природної смерті.

Новий етап інтересу до постаті Стадницького розпочався з середини ХХ ст. — :
* Ганна Янушевська «Rękopis Pani Fabulickiej» (1958);

* Norman Davies. Boże igrzysko. — Kraków, 1991. — t. I. — S. 466–469. — ISBN 83-7006-400-0. {{ref-pl}}

* Stanisław Stadnicki: rkps 1606, wyd. J. Czubek, w;// Pisma polityczne z czasów rokoszu Zebrzydowskiego, t. II,. — Kraków, 1918. {{ref-pl}}

* ''Jacek Komuda''. Diabeł Łańcucki.—, 2007. — ISBN -13: 978-83-7574-260-2. {{ref-pl}}