Відмінності між версіями «Пейджер»

9 байтів додано ,  4 роки тому
→‎Переваги: розставлені абзаци
(→‎Переваги: розставлені абзаци)
[[Файл:TPL Birdy WP POCSAG-Pager.jpg|праворуч|thumb|250px|Пейджер]]
 
'''Пейджер''' (від {{lang-en|page}} — дрібний готельний службовець, посильний) — приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, які посилаються пейджинговою мережею. Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення.
 
Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, який служить своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по [[телефон]]у або [[Електронна пошта|електронною поштою]] до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером — власником цього коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі — кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він є істотно дешевшим за [[мобільний телефон]] і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад, для виклику аварійних бригад у випадку аварій на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочивальниками на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування [[шторм]]у.
Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, які посилаються пейджинговою мережею.
 
Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення.
 
Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, який служить своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента.
 
Повідомлення для передачі надходить по [[телефон]]у або [[Електронна пошта|електронною поштою]] до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером — власником цього коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі — кілька секунд.
 
Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, який служить своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по [[телефон]]у або [[Електронна пошта|електронною поштою]] до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером — власником цього коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі — кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він є істотно дешевшим за [[мобільний телефон]] і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад, для виклику аварійних бригад у випадку аварій на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочивальниками на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування [[шторм]]у.
 
Перший у [[світ]]і пейджер випустила компанія [[Motorola]] [[1956]] року. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та [[менеджер]]и. Потім пейджерами завели собі всі, хто хотів бути завжди доступним.
Анонімний користувач