Відкрити головне меню
Пейджер

Пейджер (від англ. page — дрібний готельний службовець, посильний) — приймач персонального виклику.

Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, які посилаються пейджинговою мережею.

Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення.

Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, який служить своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента.

Повідомлення для передачі надходить по телефону або електронною поштою до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером — власником цього коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі — кілька секунд.

Пейджер має пам'ять, що дає змогу записувати прийняті повідомлення й потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. До широкого розповсюдження стільникового зв'язку пейджери коштували менше, ніж мобільні телефони. Пейджер зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад, для виклику аварійних бригад у випадку аварій на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочивальниками на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування шторму.

Перший у світі пейджер випустила компанія Motorola 1956 року. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та менеджери. Потім пейджери завели[уточнити] собі всі, хто хотів бути завжди доступним.

В Україні пейджери були досить популярні в 1990-х.[джерело?] У 1993-1997 роках вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а далі (1997-1999) поширилися практично повсюдно і стали буденними. На початку 2000-х завдяки поширенню мобільних телефонів і зниженню вартості послуг мобільного зв'язку і SMS, пейджери практично зникли з ужитку.

ПеревагиРедагувати

Пейджинговий зв'язок, порівняно зі стільниковим, має ряд переваг:

  • Дешевизна зв'язку;
  • Безпека: відсутність передавача в пейджері (є тільки приймач) ускладнює можливість визначення місцезнаходження пристрою;
  • Автономність: батарейки ААА, а рідше АА вистачає приблизно на місяць роботи пейджера (при середній інтенсивності використання).
  • Економія частотного ресурсу: у транкових і стільникових мережах одна частота (з шириною каналу 25 кГц) має ресурс для обслуговування 25-50 абонентів, в пейджингу — 10-15 тисяч абонентів (у форматі POCSAG) і 40-80 тисяч (FLEX).

Також існує так званий «двосторонній пейджинг», при якому реалізована можливість відправки коротких повідомлень безпосередньо з абонентського обладнання.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати