Анжуйська династія Капетингів: відмінності між версіями

[[ImageФайл:Blason comte fr Anjou.svg|200px|thumb|Герб роду Анжу]]

'''Анжуйська династія Капетингів''' або '''Анжу-Сицилійська династія''' ({{lang-fr|Maison capétienne d'Anjou-Sicile}})  — гілка роду [[Капетинги|Капетингів]], що правила в Королівстві Сицилія, [[Угорське королівство|Угорському]], [[Королівство Польща|Польському королівстві]] та деякий час — - ву [[Королівство Русі|Королівстві Руси]].

== Історія роду ==

Засновником роду був молодший син [[король Франції|короля Франції]] [[Людовик VIII (король Франції)|ЛюдовікаЛюдовика VIII]] - — [[Карл I Анжуйський]] ([[21 березня]] [[1227]] - — [[7 січня]] [[1285]]). 28 червня 1265 року Папа Римський Карла офіційно проголосив Карла королем Сицилії. Король Сицилії в 1266-12821266—1282, Неаполя з 1266, граф [[Анжу]] і [[Графство Мен|Мен]] а з 1246, граф [[Прованс]]у і Форкальк'є з [[1246]], титулярний король Єрусалиму з [[1277]], [[король Албанії]] з [[1272]], князь Ахейський з [[1278]].

У травні 1267 року вигнаний останній імператор [[Латинська імперія|Латинської імперії]] Балдуїн II передав Карлу сюзеренітет над Ахейським князівством і сюзеренітет над більшістю островів Егейського моря. Договір був скріплений заручинами сина Балдуїна, Пилипа, і дочки Карла - — Беатріс, причому у разі бездітності Філіпа всі права на імперію повинні були відійти до Карла. Одночасно Карл уклав договір з князем Ахейським Гильомом II де Віллардуен. Шукаючи союзників, Карл уклав також договір з королем Угорщини [[Бела IV|Белою IV]], домовившись про шлюб дочки, Ізабелли, з угорським принцом Ласло, онуком Бели, і сестри Ласло, Марії з спадкоємцем Карла, майбутнім Карлом II. Завдяки цьому шлюбу Анжуйська династія пізніше отримала на угорський трон.

Угорська гілка Анжу-Сицилійського дому розпочинається з старшого сина Карла II, Карла Мартелля (1271-12951271—1295), титулярного короля Угорщини. Від шлюбу з Клеменцою, дочкою імператора Священної Римської імперії Рудольфа I Габсбурга, він залишив сина, [[Карл І Роберт|Карла Роберта]] (1288-13421288—1342), а також двох доньок - — Беатріс, видану за Жана II, дофіна В'єннського, і Клеменцу, що стала другою дружиною короля Франції [[Людовик X (король Франції)|Людовіка X]].

Карл Роберт, який успадкував від батька права на угорський трон, був змушений боротися з іншими претендентами на престол - — спочатку з королем [[Вацлав III|Вацлавом III Чеським]], потім з герцогом Оттоном III Баварським. Але в підсумку він вийшов переможцем і в 1308 році став королем Угорщини.

== Анжуйська династія й Королівство Руси ==

Боротьбу за титул [[Король Руси|короля Галичини і Володимерії]] (короля Руси) розпочав ще угорський король [[Андрій II]]. Після смерті [[Роман Мстиславич|Романа II Великого]] у 1205 році намагався захопити владу у Галицько-Волинській державі. Прийняв титул «короля Галичини і Волині». В 1214 році у Спиші уклав з краківським князем Лешком Білим угоду про поділ галицько-волинських земель між Угорщиною і Польщею, гарантом якої ставав шлюб між сином Андрія II [[Коломан Галицький|Коломаном]] і дочкою Лешка  — Соломонією (Соломеєю).

В 1244-12451244—1245 разом угорський король [[Бела IV]] зі своїм зятем Ростиславом і польськими феодалами напав на Галицько-Волинське князівство, захопив Перемишль і обложив Ярослав (на р. Сян). 17.8.1245 в Ярославській битві 1245 угорсько-польські нападники були розгромлені українськими військами під командуванням князя Данила Галицького. В 1247 відбувся шлюб Лева Даниловича з дочкою короля Бели - — Констанцією.

В [[1350]] році [[Людвік I Великий|Людовик Угорський]], син [[Карл І Роберт|Карла I Роберта]] уклав договір зі своїм дядьком польським королем [[Казимир III Великий|КазиміромКазимиром III Великим]] про перехід польських земель та окупованих поляками земель Руського королівства під владу [[Угорщина|Угорщини]]. Згідно з угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на [[Руське королівство]] Казимирові, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) Польща разом з Галичиною, Холмською та Подільською землями і Кам'янцем перейде до Людвіка.

Після смерті 1370 року Казимира III ЛюдвікЛюдовик І став титулярним Королем Руси. У 1372 він передав владу над Галичиною своєму наміснику князю шлезькому [[Владислав Опольчик|Владиславу II Опольчику]] (1372—1379, 1385—1387). Зі смертю Людвіка І - — [[Марія Угорська|Марія I Угорська]] (1382-87) стала титулярної Королевою Галичини і ВолодимеріїВолодимирії (1382—1387). У 1387 Руське королівство та право на трон перейшло до Польської держави й польської королеви [[Ядвіґа|Ядвіґи I]].