Ас-Саліх Аюб ібн Мухаммад: відмінності між версіями

[[1238]] року аль-Каміль помер, залишивши ас-Саліха своїм спадкоємцем у Джазірі, а іншого свого сина, [[аль-Аділь II Абу Бакр ібн Мухаммад|аль-Аділя II]], правителем Єгипту{{sfn|Humphreys|1977|p=239}}. У подальших династичних суперечках ас-Саліх [[1239]] року узяв під контроль Дамаск{{sfn|Humphreys|1977|p=249}} та почав використовувати його в якості плацдарму для розширення своїх володінь. Він отримав підтримку старих емірів батька у Єгипті, які звернулись до нього, щоб позбавитись аль-Аділя. На початку [[1240]] року, коли ас-Саліх готувався до вторгнення до Єгипту, йому повідомили, що його брата захопили власні солдати. Ас-Саліх був запрошений до Каїра, щоб зайняти трон{{sfn|Humphreys|1977|p=264}}.

 

Після вступу на престол позиції ас-Саліха були не надто впевненими. Зміцнення влади султана потребувало лояльності кланів та інших членів династії. У Єгипті еміри сформували фракцію ''Ашаріфія'', що мала на меті усунення від влади ас-Саліха та заміну його на ас-Саліха Ісмаїла, який відновив свій контроль над Дамаском. Ас-Саліх зачинився у цитаделі Каїра й більше не міг довіряти навіть колись відданим емірам, які привели його до влади. Відсутність лояльних солдат призвела до того, що султан почав купувати багато рабів-[[половці]]в. Невдовзі раби утворили ядро армії султана та стали відомими як [[мамлюки]]{{sfn|Humphreys|1977|p=268}}. Ас-Саліх не першим з правителів Аюбідів використовував мамлюків, але він став першим, хто від них залежав настільки сильно{{sfn|Irwin|1986|p=18}}. Зрештою, мамлюки усунули династію Аюбідів від влади.