Онуфрій Великий: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
Рядок 19:
Похоронивши тіло Онуфрія Пафнутій повернувся у свій [[монастир]] і розказав іншим про чудесне життя цього мужа і про велич Божого [[Провидіння]], яке постійно кормить та захищає тих, які цілковито віддали себе на служіння [[Бог]]ові. Онуфрій упокоївся в році [[400]].
 
== Шанування Святого Онуфрія на українських землях ==
 
З теренами Галицько-Волинської держави пов'язується поширення культу св. Онуфрія серед східних слов'ян. Так, літописний „Список«Список руських міст, далеких і близьких"» ([[1373]]-[[1395]]) згадує про [[мощі]] св. Онуфрія у [[Самбор]]і, які, можливо, потрапили сюди із Брауншвайгу. Монастирі та храми святого Онуфрія відомі у ряді інших сіл та міст. Наприклад існування Свято-Онуфріївського монастиря в селі Бірча (згадка від 1422 року) відоме з підтвердної грамоти Казимира Ягайловича Федору Шептицькому на володіння селом [[Канофости]] від 12 квітня [[1469]] року. Однойменний храм згадується у [[1367]] в [[Церква святого Онуфрія (Посада Риботицька)|Посаді Риботицькій]], в [[1400]] - — у Перегінську поблизу Коломиї. Характерно, що в другій половині XVII  ст. львівський православний (згодом уніатський) владика [[Йосиф Шумлянський]], намагаючись обмежити свободу мандрівних ченців, своїм коштом відкриває у Перегінську монастир святого Онуфрія. До сьогодні образ св. Онуфрія кінця XVII - — початку XVIII століть зберігається у церкві-каплиці села [[Розгірче]] на [[Стрий]]щині, де у XVIII сторіччі був відомий уніатський жіночий монастир (колишній православний). Онуфріївський пресвітер в [[Острог|Острозі]] згадується серед опитуваних свідків у судовій справі, щодо майна єпископа Кирила Терлецького, самовільно захопленого [[луцьк]]им войським Жданом Боровицьким (від 23 грудня 1591 року). У Володимирі „манастьірь«манастьірь в гай святого Онофрия, у вострові на ріці Лугу"», до якого належить „кгрунть«кгрунть, острові Волосаві"», внесено в опис церков і маєтків єпископства, складений при переданні його єпископу Іпатію Потію 11 квітня 1593 року.
 
Очевидно, українськими впливами зумовлене й поширення культу святого на північ та схід - — наприклад, князь Симон Лугвень засновує монастир св. Онуфрія біля Мстиславля; а можливим фундатором монастиря св. Онуфрія „на«на Тростенском озере"» у Московському князівстві вважається київський митрополит Кипріян.
Святий Онуфрій вважається покровителем подорожніх(оскільки сам подорожував пустелею), так і молодих пар бездітних, які завжди через заступництво святого вимолювали чадо, як є і породіль покровитель. Це певно стало через слова святого перед смертю сказаних св. Пафнутію: "«Не бійся, брате Пафнутію, Бог, до всіх милосердний, послав тебе до мене, щоб ти поховав тіло моє. Нині закінчую земне життя своє і в безкінечне життя до Христа свого перейду, на спочинок вічний. Любий брате, коли повернешся до Єгипту, згадуй мене перед лицем братів і всіх християн, бо ось довга моя перед Богом молитва, у Нього ж і отримав, що просив: кожному, хто в пам'ять мою приношення якесь до святої церкви зробить, чи просфору, чи свічки, чи тиміян, чи подасть милостиню убогому, чи нагодує брата бідного, чи молитву яку до Бога зробить чи инше щось добре сподіє, простяться йому прогрішення й отримає частку зі мною"».
 
В даний час є мощі святого Онуфрія Великого(частиця), зберігається в Свято-Онуфріївському монастирі отців Василіян(УГКЦ) м. Львова, де 25 червня виставляється для загального почитання для люду Божого .
Рядок 30:
http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9E%D0%BD%D1%83%D1%84%D1%80%D1%96%D1%8F_%28%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D1%96%D0%B2%29
 
* Пам'ять  — [[25 червня]] (Відання П'ятдесятниці. Преп. Онуфрія Великого. Преп. Петра Антонського.)
 
=== Статуї ===
* церква в селі [[Рукомиш]] неподалік [[Бучач]]а, автором якої вважають [[пінзель|Пінзеля]]
* біля [[Костел святого Йосипа (Підгірці)|костелу святого Йосипа]], [[Підгірці]]<ref>Jan Karol Ostrowski. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach / Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa // Seria: Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej.— Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993.— Cz. I.— tom 1.— 126 s., 364 il.— S. 96, il. 355. ISBN 83-85739-09-2 {{ref-pl}}</ref>
{{Commonscat|Onuphrius}}