Микола Кисіль: відмінності між версіями

Походив зі старовинного [[Волинь|волинського]] шляхетсько-магнатського роду [[Кисилі]]в. Син володимирського підсудка Григорія Гнівошовича Киселя-Низкиницького та його дружини Терези з Іваницьких. Навчався в академії у [[Замостя|Замості]]. По смерті батьків був під опікою старшого брата. Подорослішавши, став його правою рукою на тривалий час.

Був важко поранений в битві зі шведами під Ґнєвом 1628 року. Під час війни з Московитами (під Смоленськом) 1634 року був ротмістром. Отримав надання маєтку в Чернієві, 1635 року став хорунжим Новгород-Сіверського повіту. В 1648 після очолення братом Адамом комісії козацької керував своєю коругвою як екскортом комісії в серпні-вересні на Волині, маючи сутички з повстанцями, які не виконували наказів Б. Хмельницького. Під Острогом дав як заручників 5 козаків своїсвоєї коругви козакам-повстанцям; вони були страчені після нападу відділу князя [[Ярема Вишневецький|Яреми Вишневецького]] на Острог. Після фіаско комісії брав участь в Пилявецькій битві проти повстанців. Втікачі-шляхтичі з Чернігівського воєводства обрали його послом на сейм виборний, де був одним з найактивніших промовців, вважаючи необхідним швидке відновлення війська.

Разом з братом як член комісії козацької в січня вирушив до БХгетьмана Богдана Хмельницького, який прийняв їх у Переяславі. Перебував в обложеному Збаражі, кілька разів виїжджав до Б.Богдана Хмельницького як посол. В 1650 році отримав Черкаське, Синицьке староства, відступлені братом (титулярні посади через контроль над ними гетьманців), звання полковника реєстровців (Й. К. М.). В серпні 1650 був послом від короля до БХХмельницького, щоб відвернути його зближення з турками.

На початку 1651 року взяв участь в зимовій кампанії [[Марцін Калиновський (гетьман)|МарцінаМартина КаліновскогоКалиновского]] (атака на [[Красне]]). Загинув під Вінницею 11 березня 1651 року, ведучи в атаку коругву через пролом льоду на ставі, виконуючи необдуманий наказ коронного гетьмана.