Градоначальники Одеси: відмінності між версіями

|У перші роки його керівництва місто придбало багато вигод з торгівлі, збагатилося новими навчальними та благодійними закладами, продовжувало прикрашатися зовнішньо і прогресувати в культурному відношенні. В Одеському порту розвивалася привізна торгівля, за закінченням дії порто-франко ([[1849]]) був отриманий дозвіл на продовження його впродовж ще 5 років, а діяльні роботи по очищенню та поглибленню Одеського порту зробили його більш зручним для стоянки каботажних судів і пароплавів. Але разом з тим в [[1848]] році Одесі довелося пережити нове лихо: холерна епідемія лютувала в місті 3 місяці. Запобіжний від холери комітет не переставав отримувати великі пожертвування, завдяки яким в короткі терміни вдалося подолати хворобу. Успіхи в розвитку міста були пов'язані з розумним керівництвом [[генерал-губернаторагубернатор]]а, градоначальника[[градоначальник]]а і [[міський голова|міського голови]] Одеси.

'''[[Градоначальник]]''' — в [[Російська імперія|Російській імперії]] в [[XIX]] — початку [[XX століття]] посадова особа з правами губернатора, керуючещо градоначальствомкерувала [[градоначальство]]м (містом з прилеглими землями), виділеним з [[губернія|губернського підпорядкування]] в окрему адміністративну одиницю внаслідок його особливого значення або географічного положення ([[Санкт-Петербург]], [[Москва]], [[Одеса]], [[Севастополь]], [[Керч-Єнікале]], [[Миколаїв]], [[Таганрог]] та ін.).

Одеський, Керчь-Єнікальський і севастопольський градоначальники відали справи, що стосуються місцевої поліції, торгівлі і судноплавства (Статут градоначальствуградоначальства ст. 8, прод. 1886 року). У Севастополі і Керч-Єнікале посади градоначальників поручилисяпоручалися адміралам[[адмірал]]ам. У Севастополі градоначальник був також командиром Севастопольського порту і комендантом.