Підляшшя: відмінності між версіями

У період занепаду Галицько-Волинської держави литовські князі [[Гедимін]] і [[Кейстут]], зайнявши Берестейську і Дорогичинську землі, приєднали Підляшшя до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]]. В [[1520]] на території Підляшшя було створено окреме воєводство (центр — Дорогичин), що складалося з Дорогичинської, Більської та Берестейської земель. У [[1566]] Берестейщина увійшла до складу новоствореного Берестейсько-Литовського воєводства, а Підляське воєводство було поділене на Дорогичинську, Мельницьку і Більську землі. За [[Люблінська унія|Люблінською унією]] [[1569]] Підляшшя відійшло Польщі. Внаслідок трьох поділів Польщі ([[1772]], [[1793]], [[1795]]) Пд. Підляшшя було включене до Австрії (по Буг), а Північного Підляшшя ([[Більщина]]) — до Прусії. Під час наполеонівських війн північна частина Підляшшя відійшла до Росії (з [[1842]] — у складі Гродненської губернії.), а південна — з [[1809]] до Варшавського герцогства, а 1815 — до Королівства Польського. Протягом всього 19 — поч. 20 ст. українське населення Підляшшя зазнавали посиленного адміністративного тиску на церкву і шкільництво з метою прискорення процесів полонізації та русифікації. У [[1874]] у Підляшші російський уряд заборонив [[УГКЦ]] і запровадив православ'я, що зумовило прийняття частиною українського населення римо-католицького віросповідання і виникнення групи латинників. На поч. 20 ст. землі Підляшшя належали до Гродненської, Сідлецької і Холмської губерній Російської імперії.