Вігдергауз Павло Ісаакович: відмінності між версіями

Народився [[7 вересня]] [[1925]] р. в місті [[Артемівськ (Донецька область) | Артемівськ]] [[Донецька область | Донецької області]] в сім'ї журналіста. Так як батько працював в різних містах [[Донецьк]]ої і [[Луганськ]]ої областей, то і сім'я постійно переїжджала. Війна застала їх у місті [[Макіївка | Макіївці]]. У жовтні [[1941]] р. разом з матір'ю був евакуйований в місто [[Кизел]] [[Пермська область | Пермської області]] на [[Урал (річка) | Уралі.]] В Кизелі він поступив на роботу на евакуйований з Києва військовий завод, де освоїв спеціальність токаря 3-го розряду.

У січні [[1943]] р. був призваний до лав Радянської Армії і направлений до військово-піхотне училище. Після шести місяців навчання був направлений в 349-й гвардійський полк 105-ї гвардійської віденської повітряно-десантної дивізії, яка у складі [[3-й Український фронт | 3-го Українського фронту]] вела бої в Угорщині та Австрії. В боях за [[Відень]] був поранений. Після лікування в госпіталях [[Будапешт]]а, [[Констанца | Констанци]], [[Дніпропетровськ]]а та [[Донецьк]]а був демобілізований.

В Облпроекті, йому довелося працювати з відомими вже в той час архітекторами [[Страшнов Альвіан Платонович | А. П. Страшновим]] і А. Д. Кузнєцовим. В [[1947]] р. вони умовили Павла Ісааковича їхати в [[Харків]] вчитися в інституті. Там вони з товаришем відразу попрямували до ректора інституту. Здавши іспит тільки з малювання (так як зі шкільних років після війни нічого не пам'ятали, і ректор це розумів), були прийняті в інститут. Отже, шість років навчання і диплом архітектора.

Вігдергауз Павла Ісаковича - член [[Національний союз архітекторів України | Спілки архітекторів УРСР]] з 1957 року.

В [[1978 рік]] у йому присуджена [[Державна премія СРСР]] за [[ландшафт]]ну [[архітектура Донецька | архітектуру міста Донецька.]]