Спецтабір НКВС № 2

	Спецтабір НКВС № 2
Дата створення / заснування	1945
Країна	Німеччина
Адміністративна одиниця	Веймар
Місце розташування	Бухенвальд
Дата офіційного закриття	1950
	Спецтабір НКВС № 2 у Вікісховищі

Спецтабір НКВС № 2 — табір для інтернованих, створений радянською владою на окупованій території Німеччини на місці колишнього нацистського табору Бухенвальд.

Координати: 51°01′22″ пн. ш. 11°14′57″ сх. д. / 51.02280000002777172° пн. ш. 11.249200000028° сх. д.

Історія ред.

Концентраційний табір «Бухенвальд» був звільнений у квітні 1945 року бійцями 3-ї армії США. Після виведення військ США в липні 1945 року радянська військова адміністрація зайняла табір. 17 серпня 1945 року радянський Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС, з 1946 року Міністерство внутрішніх справ) на місці концтабору «Бухенвальд» створив Спецтабір № 2 (всього в Німеччині було створено 10 спецтаборів, не враховуючи окремих в'язниць, які призначені для інтернування «впливових прихильників нацизму» для забезпечення безпеки окупаційної адміністрації). Вже 22 серпня (через 5 днів після створення) у табір прибули перші 46 в'язнів. Наприкінці 1945 року в Бухенвальді опинилися 6000 осіб; у січні 1946 року було додано 5700 в'язнів з табору у Ландсберзі, а 3 і 7 квітня 1947 року — ще 4000 із спеціального табору № 6 у Ямліці. З 16 400 ув'язненими спеціальний табір досяг максимальної наповненості. У 1948 році табір інтегрований у систему Гулаг^[1]^[2]. 6 січня 1950 року міністр внутрішніх справ СРСР Сергій Круглов наказав передати всі спеціальні табори, включно з Бухенвальдом, у відання МВС Східної Німеччини. 14 січня 1950 року табір було закрито. Всі спецтабори у 1950 році були розпущені, щоб підвищити репутацію новоствореної НДР, оскільки ширша громадськість на Заході тепер була поінформована про умови в таборі та чинився тиск на окупаційну владу та керівництво НДР. Розпуск був представлений як великодушний акт Радянського Союзу, а умови в таборі замовчувалися з метою пропаганди.

Усього через табір пройшли 28 455 в'язнів, у тому числі близько 1000 жінок. Загалом у спеціальному таборі № 2, згідно з радянськими даними, загинуло 7113 осіб, у тому числі Йоахім Ернст, герцог Ангальтський. Їх поховали в братських могилах у лісах навколо табору. Жодних повідомлень про смерть їхні рідні не отримували. Серед ув'язнених були ймовірні противники сталінізму та нібито члени нацистської партії чи нацистських організацій; інші були ув'язнені через плутанину особи та свавільні арешти. НКВС не дозволяло в'язням мати жодних контактів із зовнішнім світом. На відміну від ув'язнених у колишніх таборах Заксенгаузен і Бауцен, жоден ув'язнений у Спеціальному таборі № 2 не був засуджений військовим трибуналом (тобто в'язні утримувалися там без суду).

Відомі в'язні ред.

Йоахім Ернст, герцог Ангальтський (1901—1947), загинув у таборі;
Гельмут Бішоф (1908—1993), поліцейський, оберштурмбанфюрер СС і старший урядовий радник;
Пауль Грімм (1907—1993), історик;
Карл Ріттер фон Гальт (1891—1964), легкоатлет і спортивний чиновник Третього Рейху, оберфюрер СА;
Волтер Меєр (1904—1949), веслувальник, золотий медаліст Олімпійських ігор 1932;
Джон Нобл (1923—2007), німецько-американський підприємець;
Ганс Церлетт (1892—1949), сценарист і режисер, помер у таборі від туберкульозу;
Фрідріх Якш (1894—1946), судето-німецький письменник, помер у таборі;
Йозеф Саблатніг (1886—1946), австрійський піонер авіації, літакобудування та повітряного транспорту, помер у таборі.

Примітки ред.

↑ Butler, Desmond (17 грудня 2001). Ex-Death Camp Tells Story Of Nazi and Soviet Horrors. The New York Times. Процитовано 27 квітня 2010.
↑ Cornelius, Kai Vom spurlosen Verschwindenlassen zur Benachrichtigungspflicht bei Festnahmen, BWV Verlag, 2004, p. 131, ISBN 3-8305-1165-5.

Посилання ред.

Seite über das Speziallager Nr. 2 in Buchenwald auf der Homepage der Stiftung Gedenkstätten Buchenwald und Mittelbau-Dora, abgerufen am 12. Januar 2014
Totenbuch im Internet (von der Stiftung Gedenkstätten Buchenwald und Mittelbau-Dora, Presse- und Öffentlichkeitsarbeit)
Sowjetisches Speziallager in Buchenwald: Mantel des Schweigens über Speziallager Nr. 2, dpa-Bericht, abgerufen am 16. September 2016
MDR Zeitreise: Sowjetische Speziallager in der DDR, 10. August 2020
Deutschlandfunk Kultur, Henry Bernhard: Buchenwald — Erst KZ, dann Speziallager, 17. Juni 2015
Bundesstiftung Aufarbeitung: Das sowjetische Speziallager Nr. 2 Buchenwald 1945 bis 1950, abgerufen 5. Januar 2021

[1] Butler, Desmond (17 грудня 2001). Ex-Death Camp Tells Story Of Nazi and Soviet Horrors. The New York Times. Процитовано 27 квітня 2010.

[Kai_Cornelius_2004,_p._131-2] Cornelius, Kai Vom spurlosen Verschwindenlassen zur Benachrichtigungspflicht bei Festnahmen, BWV Verlag, 2004, p. 131, ISBN 3-8305-1165-5.

[1]

[2]