Спалахуючі зорі або Зорі типу UV Кита — зорі головної послідовності пізніх спектральних класів K та M (червоні карлики малої маси), які зазнають короткочасного посилення блиску (спалахів) з амплітудою 0,3—6m (у видимих променях)[1]. Світність збільшується в усьому діапазоні від радіохвиль до рентгенівського випромінювання, в ультрафіолетовому випромінюванні амплітуда спалахів більша. Назва типу походить від позначення зорі UV Кита, відомої також як Лейтен 726-8 B.

Петлі навколо сонячних плям в ультрафіолеті, що демонструють потужні конвективні рухи в атмосфері Сонця. Спалахи зір типу UV Кита мають таку саму природу.

Спалахи можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин, середній інтервал між ними — від однієї години до десятків діб. Закономірностей у розподілі спалахів за часом не виявлено[1]. Початок спалаху відбувається набагато швидше, ніж згасання: зоря може збільшити свій блиск удвічі за кілька секунд. Під час спалаху різко змінюється спектр зорі: у синій та ультрафіолетовій ділянках з'являється неперервний спектр випромінювання.

Сонячні спалахи мають таку ж природу[1], хоча вони набагато слабші не лише за відносною величиною (адже Сонце набагато яскравіше червоних карликів), а й за абсолютною (тобто, за кількістю вивільненої під час спалаху енергії).

Зорі типу UV Кита являють собою найчисленніший клас змінних зір[1], але через тьмяність їх важко помітити з великої відстані, тому відомо їх не дуже багато — усі відомі спалахуючі зорі розташовані в межах 60 світлових років. До цього класу належить більшість найближчих до Сонця зір, зокрема Проксима Центавра, DX Рака(інші мови), Вольф 359.

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. а б в г Спалахуючі зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 444. — ISBN 966-613-263-X.