Соціал-демократична робітнича партія Підкарпатської Русі
Соціал-демократична робітнича партія Підкарпатської Русі (чеськ. Sociálně demokratická strana dělnická na Podkarpatské Rusi — соціал-демократична політична партія в Карпатській Русі (або Підкарпатської Русі, нині Закарпаття) часів входження її до складу Чехословаччини. Партія була заснована в 1919 році як Підкарпаторуська незалежна соціал-демократична партія (установчий з'їзд пройшов 16 травня 1920 р).
Соціал-демократична робітнича партія Підкарпатської Русі | |
|---|---|
| Дата заснування | 1919 |
| Дата розпуску | 1930 (влилась до ЧСДРП) |
| Ідеологія | Соціал-демократія, Соціалізм |
| Членство в міжнародних організаціях | Соціалістичний робітничий інтернаціонал |
| Кількість членів | 3500 |
На другому з'їзді у вересні 1922 року політична організація прийняла партійну програму, в якій визнавалося включення Карпатської Русі як автономної області до складу Чехословацької республіки[1]. Партія користувалася підтримкою Григорія Жатковича, першого губернатора Підкарпатської Русі в 1920—1921 роках[2].
Основна відмінність між підкарпатськими соціал-демократами і Чехословацькою соціал-демократичною робітничою партією (ЧСДРП) полягало в тому, що остання підтримувала уряд в Празі, в той час як перші перебували до нього в опозиції, вимагаючи реальної автономії, яка об'єднала б усі русинські населені пункти, не тільки Підкарпатської Русі, а й Пряшівщини на сході Словаччини. В кінцевому підсумку, СДРПнПР влилася до складу ЧСДРП до 1930 року.
Організація і керівництво ред.
У лавах партії перебувало близько 3500 чоловік. Партійна організація була заснована на індивідуальному членстві. Вищим органом партії був з'їзд. Партійці створили кілька кооперативів і профспілок, особливо в лісовій промисловості. Декларуючи себе захисницею робітничого класу, СДРПнПР разом з тим була суперницею марксистської Міжнародної соціалістичної партії Підкарпатської Русі та її наступниці, Закарпатської крайової організації Комуністичної партії Чехословаччини.
Активісти партії були вихідцями з інтелігенції, селянства, робітничого і середнього класу, як русинської / української, так і угорської, єврейської та чеської національностей. У плані етнонаціональної політики СДРПнПР була українофільською, вважаючи слов'янське населення краю частиною українського народу.
Серед лідерів і видних діячів партії були Яромир Нечас, Євген Пуза, Дмитро Німчук, Янош Хорват, колишній президент Гуцульської Республіки Степан Клочурак, ветеран галицьких Русько-української радикальної і Української соціал-демократичної партій Яцько Остапчук (покинув партію в 1929 році).
Вибори ред.
Соціал-демократична партія була третьою за чисельністю на Підкарпатській Русі (після Комуністичної партії Чехословаччини та Республіканської партії землеробського і дрібноселянського населення). У виборах до Національних зборів Чехословаччини партія брала участь в Ужгородському виборчому округу (який мав у своєму розпорядженні дев'ять місць у парламенті) в союзі з ЧСДРП.
Об'єднаний список стабільно отримував одне з дев'яти підкарпатських депутатських місць на виборах 1924 р, 1925 і 1929 років; набравши 23 800 голосів (9,4 % від поданих в окрузі) в 1924 році, 18 200 голосів (7,4 %) в 1925 році і 22 900 голосів (8,6 %) в 1929 році. На виборах 1924 і 1925 років місце зайняв Яромир Нечас із Соціал-демократичної робітничої партії Підкарпатської Русі, в 1929 році його змінив Юліан Гуснай від ЧСДРП.
Свій найкращий результат на виборах місцеві соціал-демократи показали вже в складі ЧСДРП в 1935 році — 29 700 (9,2 %); депутатами від них в 1935—1938 роках були Юліян Ревай та Хаїм Кугель (член Єврейської сіоністської партії). Сенатором від СДРПнПР був Йожеф Балла.
Приєднання до ЧСДРП ред.
Партія направила п'ять делегатів на Празьку об'єднану конференцію соціал-демократичних партій в Чехословацькій республіці 28-29 січня 1928 року. Партійний з'їзд Соціал-демократичної робітничої партії на Підкарпатській Русі, який відбувся в Хусті 22 грудня 1929 року, ухвалив рішення про приєднання партії до ЧСДРП. Злиття вступило в силу в 1930 році, коли партія стала територіальною організацією ЧСДРП.
Преса ред.
Партія видавала чотири щотижневих газети: в Ужгороді виходили «Вперед» (з'явилася в 1920 році як русиномовний тижневик «Народ»; в 1921 році була перейменована і згодом видавалася під редакцією Клочурака українською мовою двічі на тиждень) і чеськомовного «Hlas východu» (в 1928—1932 рр.), а в Берегово угорськомовні «Szabadság» і «Ruszinszkoi Népszava» (під редакцією Хорвата)[3].
Міжнародна приналежність ред.
Партія була членом Соціалістичної робітничого інтернаціоналу з 1923 року.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Kowalski, Werner. Geschichte der sozialistischen arbeiter-internationale: 1923—1940. Berlin: Dt. Verl. d. Wissenschaften, 1985. p. 330
- ↑ Magocsi, Paul R., and I. I. Pop. Encyclopedia of Rusyn History and Culture. Toronto: University of Toronto Press, 2002. p. 468
- ↑ Magocsi, Paul R., and I. I. Pop. Encyclopedia of Rusyn History and Culture. Toronto: University of Toronto Press, 2002. p. 537
Джерела ред.
- Піп Іван. Енциклопедія Підкарпатської Русі / Карпато-російський етнологічний Дослідницький Центр США. — Ужгород: Вид-во Б. Падяка, 2001. — 431 с.