Соло (річка)
6°51′1.8000001000009″ пд. ш. 112°34′31.080000099995″ сх. д. / 6.85050° пд. ш. 112.57530° сх. д.
Соло | |
Джерело водотоку | Gunung Sewu Geoparkd |
---|---|
Гирло | Яванське море |
Притоки | Madiun Riverd |
Країни басейну | Індонезія |
Площа басейну | 16 100 км² |
Континент | Азія |
Країна | Індонезія[1] |
Адміністративна одиниця |
Східна Ява[2][3] Центральна Ява[2] |
Місце розташування | Центральна Ява |
Довжина або відстань | 548 км |
Соло у Вікісховищі |
Соло (індон. Bengawan Solo) — річка в Індонезії, найбільша річка на острові Ява. Довжина річки становить 548 км, площа водозбірного басейну — 16 100 км².
Бере початок на схилах вулканів Лаву та Мешалі, тече переважно у широкій, часто заболоченій долині, у нижній течії сильно меандрує. Впадає в Яванське море. Річка судноплавна протягом 200 км. У пониззі русло річки спрямоване і каналізоване.
Повноводна з жовтня до травня, у цей час року сильно розливається. Долина річки густо населена та оброблена. Найбільші міста на Соло: Суракарта (Соло), Чепу, Боджонегоро, Мадіун. Серед районів Нгаві.
У долині між річками Соло та Мадіун рясно росте бамбук.
У долині річки лежать Сангіран і Трініль, відомі своїми археологічними розкопками та знахідками пітекантропів[4]. На березі Соло біля селища Нгандонг у 1931—1933 роках було знайдено останки явантропів чи солойської людини (Homo soloensis)[5].
При будівництві короткого каналу біля річки Соло в Самбунгмачані знайшли кілька черепів та інших кісток давніх людей віком від 100 тис. до 1 млн років[6].
Примітки
ред.- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б https://sda.pu.go.id/balai/bbwsbengawansolo/portal/index.php/wilayah-admisitratif-2/#:~:text=Wilayah%20Sungai%20Bengawan%20Solo%20terletak,udara%20dan%20kelembaban%20yang%20tinggi.
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ Tantri Yuliandini, 'Tracing man’s origins in Sangiran, Pacitan'. www.thejakartapost.com (англ.). Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 5 вересня 2013., The Jakarta Post, 23 August 2002.
- ↑ Нгандонг / Ngandong, Solo Man. antropogenez.ru (рос.). Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 19 січня 2019.
- ↑ Самбунгмачан / Sambungmachan. antropogenez.ru (рос.). Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 19 січня 2019.