Східна Ява

провінція в Індонезії на острові Ява
Східна Ява
Jawa Timur
Flag of East Java.svg Coat of arms of East Java.svg
Девіз: яван. Jer Basuki Mawa Béya
(індонез. Keberhasilan membutuhkan suatu pengorbanan)
Гора Бромо
Провінція на карті Індонезії
Столиця Сурабая
Губернатор Хофіфа Індар Параванса (Khofifah Indar Parawansa)
Площа 47 800 км²[1]
Населення 37 209 740[2]
Етнічні групи яванці (80,7 %), мадурці (17,5 %)[3]
Релігія іслам (96,4 %), християнство (2,3 %)[4]
Мови яванська (74,1 %), мадурська (21,5 %), індонезійська (3,27 %)[3]
Дата заснування 25 лютого 1950
Часовий пояс UTC+7
Сайт jatimprov.go.id

Східна Ява (індонез. Jawa Timur), скорочено Джатім (індонез. Jatim) — провінція Індонезії. Вона межує з провінцією Центральна Ява на заході, Індійським океаном на півдні, Яванським морем на півночі та з Балійською протокою на сході. Провінція включає деякі острови в Яванському морі, найбільшими з яких є Мадура, Сапуді, Раас, Бавеан та групи островів Канґеан і Масалембу.

Площа провінції 47 800 км². Населення 37 209 740 осіб (2010)[2]. Адміністративний центр — місто Сурабая.

ГеографіяРедагувати

Серія великих вулканів перетинає територію провінції із заходу на схід; найвищий серед них — Семеру (3 676 м над рівнем моря), вулкан Арджуно має висоту 3 339 м . Вулканічні гори утворюють нагірну зону, що є перешкодою для сполучення. Відкриті долини, шириною приблизно 30-50 км кожна, здебільшого вкриті уламками вулканічних порід, відокремлюють вершини. Родючість ґрунтів поповнюється вулканічною лавою та попелом. Уривчаста серія плато розташована на південь від вулканічних гір і тягнеться на більше ніж 160 км вздовж південного узбережжя. Північний бік поясу вулканічних гір включає гори Капур Утара; ці вапнякові вершини тягнуться на схід до острова Мадура й контрастують із високо родючою північною прибережною частиною провінції.

Утворення розривів і складчастість спричинили спрямування багатьох річок на північ. Басейні річок Соло та Брантас заходять глибоко в південні гори. Інші важливі річки провінції — Мадіун у західно-центральній частині та Сампеян на південному сході.

Гористий регіон (за винятком східної частини) має багату рослинність з тикових, хвойних, ебенових дерев, бетелевої пальми (Areca catechu), дубів та кленів, казуаринових. Річкові басейни межують із густими хащами бамбуку та береговими низинами.

ЕкономікаРедагувати

Сільське господарство — основне джерело засобів існування для місцевого населення. Основний урожай приносить рис, його вирощують на терасах. На схилах гір та прибережних рівнинах також вирощують каучукові дерева, тютюн, цукровий очерет, каву, чай, копру, кукурудзу, маніок, спеції. Капок та хінне дерево вирощують на високогірних плато.

Промисловість включає підприємства суднобудування, збирання автомобілів, виробництва тканин, виробів з металу, шкіри та гуми, нафтопродуктів, транспортного устаткування, паперу, скла, хімікатів, харчових продуктів, напоїв та цигарок. Нафтоочисний завод розташований у Вонокромо (Сурабая), завод добрив — в Ґресіку.

Мережа автомобільних доріг та залізниць з'єднує Сурабаю з усіма іншими найбільшими містами провінції: Пасуруан, Проболінґо, Маланг, Блітар, Кедірі, Мадіун, Моджокерто.

НаселенняРедагувати

Яванці та мадурці — найбільші етнічні групи провінції. Тут проживає також невелика кількість балійців, індійців та китайців.

Етнічний склад населення провінції, за даними перепису населення 2000 року[5], був таким:

Народи Чисельність Доля в населенні
Яванці 27 344 974 78,68 %
Мадурці 6 281 058 18,07 %
Осинги 297 372 0,86 %
Китайці 190 968 0,55 %
Бавеанці 60 703 0,17 %
Сунданці 39 945 0,11 %
Тенгери 33 886 0,10 %
Інші 507 433 1,46 %
Всього 34 756 400 100,00 %

Осинги, бавеанці та тенгери зазвичай уважаються субетносами яванців.

Майже всі жителі провінції сповідують іслам. За даними перепису населення 2010 року тут проживало 36 113 396 мусульман (96,4 % населення); серед інших найбільше було християн — 872 671 осіб (2,3 % населення)[4].

Ранні індуїстські та буддійські цивілізації залишили багато печер, храмів, зображень богів у різних місцях на території провінції.

Адміністративний поділРедагувати

До складу провінції входять 29 округів та 9 муніципалітетів (міст):

 
Адміністративний поділ Східної Яви
kota — місто, kabupaten — округ.
Назва Площа, км²[1] Населення, осіб
(2010, перепис)[2]
Адміністративний центр
Пачітан (індонез. Pacitan) 1 389,92 540 881 Пачітан (індонез. Pacitan)
Понороґо (індонез. Ponorogo) 1 305,70 855 281 Понороґо (індонез. Ponorogo)
Тренґалек (індонез. Trenggalek) 1 147,22 674 411 Тренґалек (індонез. Trenggalek)
Тулунгаґунг (індонез. Tulungagung) 1 055,65 990 158 Тулунгаґунг (індонез. Tulungagung)
Блітар (індонез. Blitar) 1 336,48 1 116 639 Каніґоро (індонез. Kanigoro)
Кедірі (індонез. Kediri) 1 386,05 1 499 768 Нгасем (індонез. Ngasem)
Маланг (індонез. Malang) 3 530,65 2 446 218 Кепанджен (індонез. Kepanjen)
Лумаджанг (індонез. Lumajang) 1 790,90 1 006 458 Лумаджанг (індонез. Lumajang)
Джембер (індонез. Jember) 3 092,34 2 332 726 Джембер (індонез. Jember)
Баньюванґі (індонез. Banyuwangi) 5 782,40 1 556 078 Баньюванґі (індонез. Banyuwangi)
Бондовосо (індонез. Bondowoso) 1 525,97 736 772 Бондовосо (індонез. Bondowoso)
Ситубондо (індонез. Situbondo) 1 669,87 647 619 Ситубондо (індонез. Situbondo)
Проболінґо (індонез. Probolinggo) 1 696,21 1 096 244 Краксаан (індонез. Kraksaan)
Пасуруан (індонез. Pasuruan) 1 474,02 1 512 468 Банґіл (індонез. Bangil)
Сидоарджо (індонез. Sidoarjo) 634,38 1 941 497 Сидоарджо (індонез. Sidoarjo)
Моджокерто (індонез. Mojokerto) 717,83 1 025 443 Моджосарі (індонез. Mojosari)
Джомбанг (індонез. Jombang) 1 115,09 1 202 407 Джомбанг (індонез. Jombang)
Нганджук (індонез. Nganjuk) 1 224,25 1 017 030 Нганджук (індонез. Nganjuk)
Мадіун (індонез. Madiun) 1 037,58 662 278 Чарубан (індонез. Caruban)
Магетан (індонез. Magetan) 688,84 620 442 Магетан (індонез. Magetan)
Нгаві (індонез. Ngawi) 1 295,98 817 765 Нгаві (індонез. Ngawi)
Боджонеґоро (індонез. Bojonegoro) 2 198,79 1 209 973 Боджонеґоро (індонез. Bojonegoro)
Тубан (індонез. Tuban) 1 834,15 1 118 464 Тубан (індонез. Tuban)
Ламонган (індонез. Lamongan) 1 782,05 1 179 059 Ламонган (індонез. Lamongan)
Ґресік (індонез. Gresik) 1 191,25 1 177 042 Ґресік (індонез. Gresik)
Банкалан (індонез. Bangkalan) 1 001,44 906 761 Банкалан (індонез. Bangkalan)
Сампанг (індонез. Sampang) 1 233,08 877 772 Сампанг (індонез. Sampang)
Памекасан (індонез. Pamekasan) 792,24 795 918 Памекасан (індонез. Pamekasan)
Суменеп (індонез. Sumenep) 1 998,54 1 042 312 Суменеп (індонез. Sumenep)
місто Кедірі (індонез. Kota Kediri) 63,40 268 507
місто Блітар (індонез. Kota Blitar) 32,57 131 968
місто Маланг (індонез. Kota Malang) 145,28 820 243
місто Проболінґо (індонез. Kota Probolinggo) 56,67 217 062
місто Пасуруан (індонез. Kota Pasuruan) 35,29 186 262
місто Моджокерто (індонез. Kota Mojokerto) 16,47 120 196
місто Мадіун (індонез. Kota Madiun) 33,92 170 964
місто Сурабая (індонез. Kota Surabaya) 350,54 2 765 487
місто Бату (індонез. Kota Batu) 136,74 190 184
Провінція Східна Ява 47 799,75 32 476 757 Сурабая (індонез. Surabaya)

ПриміткиРедагувати

  1. а б Buku Induk. Kode dan Data Wilayah Administrasi Pemerintahan per Provinsi, Kabupaten/Kota dan Kecamatan Seluruh Indonesia. Menteri Dalam Negeri Republik Indonesia, Gamawan Fauzi (індонез.)
  2. а б в Population Census — Population by Region, Type of Document, and Sex. Jawa Timur Province. Badan Pusat Statistik (BPS — Statistics Indonesia) (індонез.)(англ.)
  3. а б Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia. Hasil Sensus Penduduk 2010 (індонез.)
  4. а б 2010 Population Census — Population by Region and Religion. Badan Pusat Statistik (BPS — Statistics Indonesia) (індонез.)(англ.)
  5. Leo Suryadinata, Evi Nurvidya Arifin and Aris Ananta. Indonesia's Population: Ethnicity and Religion in a Changing Political Landscape. ISEAS–Yusof Ishak Institute, 2003, p. 21: TABLE 1.2.17. Ethnic Groups of Indonesian Citizens: East Java, 2000 (англ.)

ДжерелаРедагувати