Відкрити головне меню

Віта́лій Олексі́йович Сологу́б (8 серпня 1926, Краматорськ — 17 грудня 2004, Київ) — профспілковий, партійний та державний діяч УРСР. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1966—1971. Член ЦК КПУ в 1971—1990. Кандидат у члени Політичного бюро ЦК КП України з 20 березня 1971 по 14 вересня 1973 року. Член Політичного бюро ЦК КП України з 14 вересня 1973 по 31 березня 1990 року. Кандидат у члени ЦК КПРС в 1971—1990. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 6—11-го скликань, член Президії Верховної Ради УРСР. Кандидат технічних наук (1965).

Віталій Олексійович Сологуб
Віталій Олексійович Сологуб
 
Партія: КПРС
Народження: 8 серпня 1926(1926-08-08)
Краматорськ
Смерть: 17 грудня 2004(2004-12-17) (78 років)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Громадянство: СРСР
Нагороди:
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Жовтневої Революції Орден Дружби народів

БіографіяРедагувати

Народився 8 серпня 1926 року у місті Краматорську (нині Донецької області) в родині робітника.

З 1941 року працював токарем Іркутського заводу імені Куйбишева у РРФСР, з 1944 року — токарем Старокраматорського машинобудівного заводу імені Орджонікідзе Сталінської області.

З 1946 року, після закінчення Краматорського машинобудівного технікуму, працював технологом цеху, конструктором, старшим інженером-конструктором, начальником бюро інструментів і пристроїв, начальником центральної вимірювальної лабораторії Старокраматорського машинобудівного заводу імені Орджонікідзе. Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1952 році закінчив машинобудівний факультет Всесоюзного заочного політехнічного інституту в Москві, інженер-механік.

З 1953 по 1961 рік — секретар парткому, парторг ЦК КПРС на Старокраматорському машинобудівному заводі, у 19611963 роках — директор Старокраматорського машинобудівного заводу імені Орджонікідзе Донецької області.

З 11 липня 1963 року по грудень 1964 року — 2-й секретар Донецького промислового обласного комітету КПУ. З грудня 1964 по березень 1971 року — 2-й секретар Донецького обласного комітету КПУ.

У 1965 році захистив дисертацію в Київському політехнічному інституті. Кандидит технічних наук.

З березня 1971 по березень 1990 року — голова Української республіканської ради професійних спілок. Член Президії ВЦРПС.

З березня 1990 року на пенсії. З 1997 по 2002 рік — голова правління ДАСК «Укрінмедстрах». Жив у Києві. Помер 17 грудня 2004 року у Києві, похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

НагородиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

2 грудня 2008 року у Києві, на будинку по по вулиці Шовковичній, 8/20, де Віталій Олексійович проживав разом з родиною з 1971 по 2003 рік, йому встановлено меморіальну дошку (бронза, граніт; барельєф)[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липень 2019]

ЛітератураРедагувати

ДжерелаРедагувати