Смолинці (пол. Smolińcy) — полабське плем'я, жили поруч із древанами на західному березі Лаби. Сусідами було плем'я глиняни на півдні. Завойовані саксами на початку IX століття, в 808 році. Розмовляли на древанському діалекті. Не дали себе знищити, a ізоляція поселень допомогла в цьому, зберігали свою самобутність і самоідентичність до XVIII століття. Входили до Ободрицького союзу. Столицею племені смолинці було місто Конов, тепер німецьке місто Маллісс (Malliß)[1]. Смолинці видобували і продавали сіль, на іх землях були залежі кам'яної солі. Згадуються Баварським географом у IX столітті.

Стара карта слов'ян
Історична пам'ятка видобутку солі старинним методом Naturdenkmal „Alte Salzquelle Conow-Sülze“


Цікаву паралель можна провести між:

  • смолянці — західнослов'янське плем'я
  • і смоленцями — жителі Смоленська.

ЛітератураРедагувати

  • Annales regni Francorum 808: Linones
  • Fred Ruchhöft: Vom slawischen Stammesgebiet zur deutschen Vogtei. Die Entwicklung der Territorien in Ostholstein, Lauenburg, Mecklenburg und Vorpommern im Mittelalter (= Archäologie und Geschichte im Ostseeraum.
  • Wolfgang H. Fritze: Eine Karte zum Verhältnis der frühmittelalterlich-slawischen zur hochmittelalterlichen Siedlung in der Ostprignitz.

Див. такожРедагувати

  1. I. Geschichte der „slawischen Altertumskunde“ – Slawenbilder. Archäologie der westlichen Slawen. Berlin, New York: Walter de Gruyter. 2008-01-12. ISBN 978-3-11-020995-2.