Відкрити головне меню

Смоленський обласний театр ляльок імені Д. М. Светильникова


Смоле́нський обласни́й теа́тр ляльо́к і́мені Д. М. Свети́льникова (рос. Смоленский областной театр кукол имени Д. Н. Светильникова) — обласний ляльковий театр у обласному центрі Росії місті Смоленську.

Смоленський обласний театр ляльок імені Д. М. Светильникова
Смоленский областной детский театр кукол имени Д. Н. Светильникова

Країна Росія Росія
Місто
Адреса
вул. Дзержинського, 15-а[1]
Тип ляльковий театр
Статус обласний
Відкрито 1937
Репертуар літературні казки, класичні та сучасні
Керівництво директор Ю.Н. Бабін
головний режисер В. І. Савін[2]

Загальні даніРедагувати

Смоленський обласний театр ляльок імені Д. М. Светильникова міститься в стаціонарній будівлі (збудована 1954 року) за адресою:

вул. Дзержинського, буд. 15-а, м. Смоленськ—214000 (Росія).

Директор закладу — Бабін Юрій Никонорович, головний режисер-художній керівник — Савін Віктор Іванович, головний художник — Долгіна Світлана Арсенієвна.

З історії театру[3]Редагувати

Ляльковий театр у Смоленську створений у 1937 році режисером Д. Светильниковим. Відкрився заклад прем'єрною виставою «Наш цирк».

У 193841 роках працював при Смоленському театрі імені Ленінського комсомолу.

У вересні 1944 року отримав статус самостійного професіонального театру. Створений наново творчий колектив очолив режисер Н. Чернов.

У 1955 році смоленські лялькарі поставили перший спектакль для дорослих — «Король-олень» за Карло Гоцці.

У період 195571 років театром керував Д. Светильников, згодом — А. Балабанов, Л. Нейлау, В. Золотарьов, В. Чебоксаров, А. Циганков. Від 1984 року головним режисером (художнім керівником) Смоленського обласного театру ляльок став В. Савін.

У 2006 році театрові присвоєно ім'я його засновника Дмитра Миколайовича Светильникова, відтак заклад дістав сучасну назву — Смоленський обласний театр ляльок імені Д. М. Светильникова.

РепертуарРедагувати

У чинному (2-а пол. 19902000-і роки) репертуарі Смоленського обласного театру ляльок імені Д. М. Светильникова постановки за літературними казками, як класичними, так і сучасними (див. перелік, в дужках автори, через кому рік прем'єрного показу)[4]:

  • «Поросенок Чок» (Туровер М., Мірсаков Я.), листопад 1995 року;
  • «Машенька и медведь» (Ландау Г.), березень 1996 року;
  • «Бука (Веселые игры)» (Супонін М.), квітень 1997 року;
  • «Сказка о черепашке (Черепашка)» (Оралова Н.), жовтень 1997 року;
  • «Золушка» (Ш. Перро), березень 1998 року;
  • «Три поросенка» (Михалков С.), травень 1998 року;
  • «Гусёнок» (Гернет Н., Гуревич Т.), травень 1999 року;
  • «Кошкин дом» (Маршак С.), грудень 1999 року;
  • «Две царицы» (Синакевич В.), лютий 2001 року;
  • «Тук-тук, кто там ?» (Бартенєв М.), вересень 2001 року;
  • «Лисенок-плут» (Павловскіс В.), травень 2002 року;
  • «Жираф и носорог» (Гюнтер Х.), грудень 2002 року;
  • «Приключения новогоднего бубенчика» (Зикова Є.), грудень 2002 року;
  • «С Новым годом, обезьяна !» (Зикова Є.), грудень 2003 року.

ВиноскиРедагувати

Джерела та посиланняРедагувати