Смерть негідника

фільм 1977 року

«Смерть негідника» (фр. Mort d'un pourri) — французька кримінальна драма 1977 року режисера Жоржа Лотнера. Екранізація роману Жана Лаборда[fr].

Смерть негідника
фр. Mort d'un pourri
Жанркримінальна драма
РежисерЖорж Лотнер
ПродюсерАлен Делон
СценаристМішель Одіар
На основіроману Жана Лаборда[fr]
У головних
ролях
Ален Делон
Орнелла Муті
Стефан Одран
ОператорАнрі Декае
КомпозиторФіліп Сард
КінокомпаніяAdel Productions
Тривалість120
Мовафранцузька
КраїнаФранція Франція
Рік1977
IMDbID 0076410
РейтингIMDb: 6.9/10 stars

Сюжет

ред.

Події фільму відбуваються в 1970-х роках у Парижі. На світанку депутат Філіп Дюбай (Моріс Роне) розбудив свого старого товариша Ксав'є Марешаля (Ален Делон) і розповів, що випадково вбив шантажиста Серано (Шарль Мулен), який зберігав докази участі Дубая та інших високопосадовців у корупційних угодах і був готовий використовувати їх проти нього. Філіпа Дюбая вбивають і починається полювання за компрометуючими документами, які випадково попали до рук Марешаля. Чи помститься Ксав'є Марешаль за смерть товариша і що зробить з документами?

Ролі виконують

ред.

Музика у фільмі

ред.

Музичний супровід фільму був створений Філіпом Сардом з участю американського джазового саксофоніста українського походження Стена Гетца[1] та Лондонського симфонічного оркестру і випущений у 1977 році окремим альбомом. На початку фільму появляється силует саксофоніста, який виконує композицію «Париж. П'ята година ранку».

У фільмі звучать мелодії:

  • Paris, 5 H Du Matin — 2:38
  • Souvenirs — 2:05
  • Valérie — 1:35
  • Les Camions — 1:30
  • L'Attente — 1:17
  • Getz O Mania — 3:07
  • Mort d'un Pourri — 5:30
  • Montparnasse — 3:37
  • Cafeteria — 1:23
  • Les Aveux — 1:08
  • Rocquencourt — 1:50
  • Tout est Tranquille — 1:50*

Музиканти

ред.
  • Стен Гетц (1927—1991) — тенор-саксофон
  • Енді Лаверн — фортепіано
  • Марсель Ацола — бандонеон
  • Рік Лерд — бас
  • Біллі Гарт — барабани
  • Ефрейн Торо — перкусія

Навколо фільму

ред.
  • Кінострічка «Смерть негідника» була другою екранізацією, після фільму 1968 року «Паша»[fr], режисера Жоржа Лотнера романів «Смерть негідника» (1973) та «Великий палець!» (1967) французького журналіста і романіста, відомого також під псевдоніми Жан Дельйон і Раф Валлет, — Жана Лаборда[fr].
  • Саксофоніст українського походження Стен Гетц мав два прізвиська: «паровоз», бо тільки він міг викурити на сцені цигарку, а потім без жодних зусиль грати соло на саксофоні, а друге – «звук» і пояснення тут не потрібні.[1]

Примітки

ред.

Посилання

ред.