Вікіпедія

Смаль Олег Петрович

Смаль Олег Петрович (нар. 7 грудня 1959) — український професійний карикатурист, журналіст (понад 10 тисяч публікацій), книжковий графік, живописець і скульптор. Живе і працює в Києві.

Смаль Олег Петрович
Народився7 грудня 1959(1959-12-07) (64 роки)
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністькарикатурист, журналіст, книжковий графік, живописець і скульптор
Alma materКиївський національний університет будівництва і архітектури
ЗакладДзеркало тижня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смаль.

Освіта

ред.

Закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту.

Творчість

ред.

Працює в різних стилях — від авангарду до фотореалізму. З 1996 року його твори були візитною карткою газети «Дзеркало тижня»[1].

Твори Олега Смаля зберігаються у музеях світу та приватних колекціях, зокрема, у Станіслава Лема[2], експрезидента Словаччини — Андрея Кіски, експрем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, муфтія Духовного управління мусульман України Саїда Ісмагілова, послів США, Бельгії, Франції, Німеччини в Україні[3]. Призер і переможець близько 40 міжнародних конкурсів графіки в Бельгії, Румунії, Україні, Ірані, Італії, Китаї, Південній Кореї, Росії, Франції, Японії[4]. Роботи Олега Смаля настільки влучні, що одну з його робіт Сергій Ківалов назвав «тиском на ЦВК»[1].

Виставка його робіт у середмісті Києва під час Революції Гідності стала дуже популярною та широко висвітлювалась у ЗМІ, але більшість виставлених робіт була знищена при спробі штурму Майдану спецпідрозділом «Беркут»[5].

Олег Смаль — володар світового рекорду за сумою судового позову за газетну карикатуру. Свого часу суд Шевченківського району Києва зареєстрував позов на його карикатуру на суму 120 млрд грн. Він творить скульптури, картини й книжкову графіку, але перш за все відомий в Україні та за її межами як крутий політичний карикатурист[6]. Протягом 25 років опублікував близько 15 000 своїх робіт[7].

Попри на те, що головним творчим напрямком Олега Смаля є карикатура, митець не припиняє свою роботу і в галузі журналістики[8].

Зараз працює куратором Муніципальної галереї мистецтв у Києві, та в журналі "Країна". [9].

Примітки

ред.
  1. ↑ а б http://www.theinsider.ua/rus/art/karikaturist-oleg-smal-na-antimaidan-mittsi-ne-idut-mabut-tam-duzhe-tkhne-stalinskimi-taborami/[недоступне посилання]
  2. ↑ https://www.work.ua/en/resumes/1094439/
  3. ↑ https://www.youtube.com/watch?v=YfX53OlEsUI[неавторитетне джерело]
  4. ↑ https://farwater.net/user/smal/
  5. ↑ Костюк, Богдана (3 лютого 2019). Карикатурист Олег Смаль: «Я сам собі художник, сам собі – журнал карикатур у Facebook». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 8 червня 2021.
  6. ↑ Карикатурист: Поки російська агресія триває - продовжую малювати щодня. 5 канал. 27 квітня 2017. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
  7. ↑ Олег Смаль: для политического карикатуриста нет ничего святого. BBC News. 14 січня 2015. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 8 червня 2021. (рос.)
  8. ↑ Фронт і кава. Чому українські оптимісти на Донбасі непереможні - ФОКУС. Фокус. 5 лютого 2019. Процитовано 13 лютого 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ https://i-ua.tv/culture/25808-mystetstvo-bachyty-krasu

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Смаль_Олег_Петрович&oldid=43846993