Служебник
Служебник (грецьк. Ἱερατικόν) — богослужебна книга для священнослужителів православної церкви з текстами релігійних відправ на кожен день згідно з порядком їх проведення і церковним календарем.[1] Містить три літургії: святих Василія Великого, Івана Золотоустого і літургію передосвячених дарів, а також священичі, вечірні й ранкові дияконські молитви і причастя. До основної частини звичайно додається церковний календар і літургічні співи (тропарі, кондаки, задостойники), стихи (прокімени, алілуарії, причасні), кінцеві поминання тощо.
Історія
ред.Найстаріші східно-слов'янські служебники відомі з XII століття: Антонія Римлянина († 1147) і Варлаама Хутинського († 1192). Сучасні служебники походять від служебників обробки царгородського патріарха Філотея (1352 — 76), болгарського патріарха Євтимія († 1389) і київського митрополита Кипріяна († 1406). Найперше служебник вийшов друком у Терговищі (1508), в Київській митрополії у Вільні (1533) і в Стрятині (1604). Для Української Православної Церкви найважливішим є служебник митрополита Петра Могили, що появився у Києві в 1639 році і перевидавався у Києві, Чернігові і Львові до початку XVIII століття, коли був введений московський синодальний служебник.
Українська греко-католицька церква використовувала Мамоничевий служебник (першодрук у Вільні у 1617). У 1692 році митрополит Кипріян Жоховський додав літургії з Апостола і Євангелія за зразком грецьких служебників і в такому вигляді служебник друкувався впродовж XVIII — XX ст., поки у новому римському виданні 1942 року не був зведений до первісного вигляду.
В українському перекладі служебник вийшов в Українській автокефальній православній церкві в обробці комісії богослужбових книг Науково-богословського Інституту в Нью-Йорку, схвалений Українською православною автокефальною ієрархією в 1963 році, а в Українській греко-католицькій церкві під наглядом верховного архиєпископа Йосифа Сліпого в 1968 році у Римі.
Видання
ред.- Служебник / Українська [Автокефальна] Православна Церква — [Нью Джерзі : б.в.], 1963. — 240 с.
- Служебник. Ч. 1 / Українська Православна Церква Київського Патріархату — К., 2006. — 271 с.
- Служебник. Ч. 2 / Українська Православна Церква Київського Патріархату — К., 2006. — 239 с.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Словник церковних термінів. Архів оригіналу за 1 листопада 2014. Процитовано 14 серпня 2012. [Архівовано 2014-11-01 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Служебник // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2911. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
ред.- Служебник // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1776. — 1000 екз.
- [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n411/mode/2up Служебник] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 412.
Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |