Відкрити головне меню

Пам'ятник «Слава шахтарській праці» розташований у Київському районі Донецька в центрі Шахтарської площі. Географічні координати: 48°02′14″ пн. ш. 37°46′55″ сх. д. / 48.0372250° пн. ш. 37.7820528° сх. д. / 48.0372250; 37.7820528. Встановлено у 1967 році.

Автори пам'ятника — скульптор Костянтин Ракитянський й архітектор Павло Вігдергауз.

Пам'ятник являє собою скульптуру шахтаря в повний зріст, який у правій витягнутій руці тримає шматок кам'яного вугілля. Скульптура виготовлена з чавуна. Вага скульптури 22 тонни. Шматок вугілля, який шахтар тримає у витягнутій руці, виконаний з алюмінію, його вага 90 кілограмів. Скульптура була відлита в ливарному цеху донецького обласного заводу «Ремкомунелектротранс»[1]. Для скульптури позував формувальник Борис Горб, який брав участь у її створенні[2].

Скульптура шахтаря спочатку була виготовлена у вигляді статуетки для подарунка Микиті Хрущову. На заводі точного машинобудування була відлита бронзова статуетка і дві чавунні статуетки. Проте подарунок не стали робити і статуетки залишилися у секретаря міськкому Шульгіна і голови Ради народного господарства Володимира Дегтярьова. За ініціативою Дегтярьова на основі цієї скульптури і зробили пам'ятник[3].

Спочатку рука, що тримає вугілля, була витягнута вперед. Так вона зроблена на статуетці, яка готувалася для подарунка. Коли створювався сам пам'ятник, Ракитянський за порадою до скульптора Костіна зробив її витягнутою в правий бік[2].

Постамент виготовлений із лабрадориту та опрацьовано поліруванням із бучардою для імітації брил кам'яного вугілля. Верх постаменту облицьований гранітними плитами. Облицювання з граніту виконано в мармуровому цеху донецького обласного заводу «Ремкомунелектротранс»[1]. Висота постаменту становить чотири метри.

Монумент розташований на в'їзді до центру Донецька з півночі — повз нього проходить транспортний потік від Путилівського автовокзалу, залізничного вокзалу і аеропорту, а також Північного автовокзалу, який існував раніше. Таким чином більшість приїжджих бачать символ основної професії Донецька і Донбасу.

На початку пам'ятник стояв трохи осторонь від сучасного місця. Також його постамент був заввишки два метри, що нижче за сучасний. На постаменті був напис «Тепло і світло приносимо людям». При реконструкції Шахтарської площі пам'ятник був переміщений, а його постамент зроблений вище[3]. Також у шахтаря була накидка на шиї, при переміщенні пам'ятника її прибрали[2].

Пам'ятник «Слава шахтарській праці» є «візитною карткою» міста. Зйомки пам'ятника увійшли у фільм-концерт 1970 року з участю Тамари Міансарової «Сонячна балада».

Пам'ятник був надрукований на поштовій марці СРСР 1969 року «До 100-річчя Донецька»[4] (художник: А. Олійник). Силует пам'ятника надрукований на поштовій марці Україна 2000 року «Національна філателістична виставка. Донбас — шахтарський край»[5] (номер у каталозі «Міхель»: 323 (M 380)).

Пам'ятник зображений не менше ніж на трьох спеціальних погашеннях: «125 років місту Донецьку» (28 серпня 1994), «Національна філателістична виставка УКРФІЛЄКСП-2000» (28 травня — 4 червня 2000), «День шахтаря» (31 серпня 2003).

Також пам'ятник був зображений не менше ніж на трьох маркованих і немаркованих конвертах СРСР (2 конверта) і Україна (1 конверт).

Напис на конверті (чому присвячений) Дата Художник Номінал Країна
Донецьк (на конверті зображено пам'ятник «Слава шахтарській праці», прес-центр стадіону «Локомотив» та інші будівлі) 26 березня 1975 Л. Зайцев (фотографи Г. Буланов, В. Вертлецький) 4 копійки СРСР
Донецьк (зображений пам'ятник «Слава шахтарській праці») 10 квітня 1987 фотографія Б. Мусихіна, оформлення А. Жарова 5 копійок СРСР
Донецьк. Пам'ятник «Слава шахтарській праці» 29 липня 2003 Г. Задніпряний немаркований Україна

У травні 2009 року донецькі альпіністи підняли копію пам'ятника на Ельбрус і в 2009 р. встановили його на вершині Тянь-Шаню Пік Шахтарів України[6].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Історія РКЕТ
  2. а б в И кто же камень положил в его протянутую руку?. Архів оригіналу за 20 жовтень 2008. Процитовано 30 січень 2011. 
  3. а б Павел Вигдергауз. Город, который я люблю
  4. номінал марки — 4 копійки, колір марки — сріблястий і ліловий, тираж марки — 5 000 000 примірників, друк — глибока, зубцівка — рамкова 11 ½, випущена в обіг у липні 1969 року
  5. номінал марки — 30 копійок, наклад марки — 200 000, зубцівка — гребінчаста 12 1/4x11 3/4, розмір — 52×25 мм, випускалася в аркушах по 35 штук (5×7), випущена в обіг 28 травня 2000 року
  6. kp.ua/daily/150509/180053 / Шахтеры взобрались на Эльбрус и поставили там свой памятник, http://www.politsovet.info/news/30353 . html Архівовано 9 квітень 2009 у Wayback Machine.

БібліографіяРедагувати

  • Памятники и памятные знаки // Всё о Донецке.: Справочное пособие. — Донецк: Донбасс, 2003. — С. 156—162. — ISBN 5-7740-0782-0
  • А. К. Скибенко 6 донецких экскурсий. — Донецк: Норд Компьютер, 2009. — С. 20. — 145 с.
  • Памятник «Слава шахтёрскому труду» // Телегид. Специальный выпуск. Донецк туристический. 150 лучших мест для семейного отдыха. — Донецк: август 2010. — № 2. — С. 9-10.

ПосиланняРедагувати