Слабєєв Ігор Семенович

український історик

Ігор Семенович Слабєєв
Народився 27 червня 1923(1923-06-27)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 12 лютого 1989(1989-02-12) (65 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР СРСР
Діяльність історик
Alma mater Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1950)
Галузь історія України
Заклад Інститут історії України НАН України
Вчене звання старший науковий співробітник
Науковий ступінь кандидат історичних наук (1961)
Науковий керівник Гуржій Іван Олександрович
Нагороди
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни II ступеня
Державна премія СРСРПочесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Ігор Семенович Слабєєв (27 червня 1923, Київ — 12 лютого 1989, там само) — український історик, кандидат історичних наук, дослідник соціально-економічного розвитку України XVIII — першої половини XIX століття, краєзнавець.

Біографія ред.

Народився 27 червня 1923 року в Києві. У 19411945 роках працював чорноробом в шахтах Сталінської області, закінчив Омське військове училище, служив в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни, інвалід третьої групи.

У 1950 році закінчив історичний факультет Київського державного університету. У 19501951 роках — керівник лекторської групи ЦК ЛКСМ України. У 19511952 роках  — молодший науковий співробітник воєнно-історичного відділу, у 19521954 роках — молодший науковий співробітник відділу історії радянського періоду, у 19541962 роках — молодший науковий співробітник відділу історії капіталізму Інституту історії АН УРСР. У 19531954 роках — виконувач обов'язків вченого секретаря інституту. У 1961 році у Київському університеті під керівництвом доктора історичних наук І. О. Гуржія захистив кандидатську дисертацію на тему: «Торгово-транспортний (чумацький) промисел та його роль в соціально-економічному розвитку України XVIII — першої половини XIX ст.».

У 19621963 роках — учений секретар Бюро відділу суспільних наук АН УРСР. У 19631967 роках — старший науковий співробітник, у 19671979 роках — завідувач відділом історії міст і сіл, одночасно у 19741977 роках — заступник директора Інституту з наукової роботи, у 19791986 роках — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів Інституту історії АН УРСР.

Помер в Києві 12 лютого 1989 року.

Праці ред.

Автор понад 50 праць, зокрема:

  • Із історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України XVIII — першої половини XIX ст. — Київ, 1964.

Відзнаки ред.

Заслужений працівник культури УРСР (з 1975 року), лауреат Державної премії СРСР в галузі науки і техніки за участь у підготовці 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР» (за 1976 рік).

Нагороджений орденами Вітчизняної війни I та II ступенів, медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

Джерела та література ред.

Література ред.

  • Краєзнавці України: сучасні дослідники рідного краю: довідник / Всеукраїнська спілка краєзнавців; ред. кол.: П. Т. Тронько (голов. ред.) та ін.; упоряд. Т. Ф. Григор'єва та ін. — Київ; Кам'янець-Подільський, 2003. — 270 c.
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1 / НАН України. Ін-т історії України; Авт.: С. І. Білокінь, П. М. Бондарчук, Г. С. Брега та ін. — Київ, 1998. — 426 с..