Скрипник Лариса Григорівна

українська лінгвістка

Скрипник Лариса Григорівна
Народилася21 квітня 1921(1921-04-21)
Єгорівка
Померла13 серпня 2004(2004-08-13) (83 роки)
Київ
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьмовознавиця, викладачка університету
Alma materКДУ ім. Т. Шевченка (1947)
Галузьмовознавство[1], лексикографія[1], лексикологія[1], ономастика[1] і фразеологія[1]
ЗакладСумський державний педагогічний інститут ім. А. С. Макаренка
Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України
Київський державний інститут культури ім. О. Є. Корнійчука
Інститут української мови НАН України
Вчене званнядоктор філологічних наук
Науковий ступіньпрофесор
Війнанімецько-радянська війна
НагородиДержавна премія СРСР

Лари́са Григо́рівна Скри́пник (21 квітня 1921(19210421), Єгорівка  нині Новоукраїнський район — 13 серпня 2004, Київ) — український мовознавець, 1974 — доктор філологічних наук, 1981 — професор.

Життєпис

ред.

1938 року вступила до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, навчання перервала війна, в жовтні 1942-го добровільно пішла до лав Червоної армії.

1947 року закінчила Київський університет. В 1947—1949 роках викладала українську мову в Сумському педагогічному інституті, з 1949 працює в Інституті мовознавства АН України. 1952 року закінчила аспірантуру в Інституті мовознавства.

1953 року захистила кандидатську дисертацію: «Лексика і фразеологія української радянської художньо-історичної прози».

В 1977—1983 роках — завідувала кафедрою галузевого бібліографознавства в Київському інституті культури. З 1984 року була провідним науковим співробітником-консультантом Інституту мовознавства, з 1991 року — Інституту української мови НАН України.

Царина її наукових зацікавлень: українська лексикографія і лексикологія, лінгвостилістика, ономастика, фразеологія.

Написала монографії:

  • 1958 — «Особливості мови і стилю української радянської художньо-історичної прози»,
  • 1973 — «Фразеологія української мови» (докторська дисертація).

Є співавторкою та однією з редакторів:

  • «Українсько-російського словника» в 6 томах — 1953—1963,
  • однотомного «Українсько-російського словника» — 1964,
  • «Словника мови Шевченка», 2 томи −1964,
  • «Словника української мови» в 11 томах — 1970-80, за це нагороджена Державною премією СРСР 1983 року,
  • словника-довідника «Власні імена людей» — 1986, 1996.

Джерела

ред.

У мережі

ред.
  1. а б в г д Czech National Authority Database