Сифо́н (через фр. siphon і лат. sipho від грец. σϊφων — «витяжна трубка»)[1] — в геоморфології, гідрографії — коліноподібний вигин у вертикальній площині каналу підземної карстової річки; трубоподібні канали між пустотами печер.

Схеми сифонів
Сифон.
Напівсифон.

Сифонний ефект — коливання рівня карстових вод і витрат джерел, які пояснюються заповненням і спорожненням сифонних каналів, припливно-відпливною пульсацією.

Найдовший сифон у світі — підводна печера Окс Бель Ха довжиною 182 км[2].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. World longest underwater caves. Compiled by: Bob Gulden. Архів оригіналу за 17 грудня 2011. Процитовано 11 квітня 2014.

Література

ред.