Синиця екваторіальна
вид птахів
| Синиця екваторіальна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Melaniparus fasciiventer (Reichenow, 1893) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Parus fasciiventer | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синиця екваторіальна[2] (Melaniparus fasciiventer) — вид горобцеподібних птахів родини синицевих (Paridae). Мешкає в регіоні Африканських Великих озер.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[3]
Поширення і екологія ред.
Екваторіальні синиці мешкають в Демократичній Республіці Конго, Уганді, Руанді і Бурунді. Вони живуть в гірських тропічних лісах на висоті від 1800 до 3400 м над рівнем моря.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Melaniparus fasciiventer. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 9 жовтня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Waxwings and allies, tits, penduline tits. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 08 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |