Рувензорі

гірський хребет

Рувензо́рі (Ruwenzori) або Рвензо́рі (Rwenzori) — гірське пасмо у Східній та Центральній Африці, на кордоні Уганди і Демократичної Республіки Конго. Можливо, це саме той гірський хребет, який раніше називали «Місячні гори» і античними географами вказувався як витік Нілу.

Рувензорі

0°23′09″ пн. ш. 29°52′18″ сх. д. / 0.38583333333333° пн. ш. 29.871666666667° сх. д. / 0.38583333333333; 29.871666666667
Країна  Уганда і  Демократична Республіка Конго
Система Велика рифтова долина
Тип гірський хребет
матеріал метаморфічні гірські породи
Висота 5109 м
Площа 1000 км²
Рувензорі. Карта розташування: Уганда
Рувензорі
Рувензорі
Рувензорі (Уганда)
Мапа
CMNS: Рувензорі у Вікісховищі
Орнітолог Джеймс П. в горах Рувензорі, 1925 р.

Гори є частиною Національного парку «Гори Рувензорі», який було засновано в 1991 році. У 1994 році його було включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО через його надзвичайну природну красу. [1]


Географія

ред.

Гори Рувензорі, розташовані у західній частині Східно-Африканської рифтової системи, мають не вулканічне походження, вони утворилися близько трьох мільйонів років тому наприкінці пліоцену, у результаті підняття блоків докембрійських кристалічних порід, у тому числі: гнейсу, амфіболітових гранітів і кварциту[2]. Вони знаходяться на флангах рифту Альбертин, західної гілки Східно-Африканського рифту.

На південь від хребта — озера Едуард і Джордж, на заході протікає річка Семлікі, що впадає в озеро Альберт, яке розташоване на північний схід від хребта.

Довжина хребта становить 120 км, ширина — 50 км. Хребет включає 6 основних вершин: Маргерита (Стенлі) 5109 м, Спік 4890 м, Бейкер 4843 м, Емін 4798 м, Гессі 4715 м і Луїджі ді Савоя 4627 м. Вершина Стенлі — третя за висотою вершина Африки після Кіліманджаро та гори Кенія. Підносячи свої вершини на висоту понад 5 км над рівнем моря, гори утворюють потужний бар'єр на шляху повітряних течій, що викликає конденсацію вологи. З бар'єрною роллю Рувензорі пов'язана велика кількість опадів на його схилах і в середній частині долини Семлікі, що безпосередньо прилягає до західного підніжжя масиву.

Густі хмари оперізують Рувензорі суцільним кільцем і нависають над навколишньою місцевістю. Гори вкриті хмарами 300 днів на рік, що, зокрема, перешкоджає супутниковому спостереженню за таненням їх льодовиків.

У 1906 році число льодовиків становило 43 і їх площа була 7,5 км² — половина всієї площі заледеніння в Африці. За даними БСЭ, площа льодовиків 5 км². У 1957—1961 рр., за даними гляціологічних експедицій, які вивчали зледеніння, тоді тут налічувалося 37 льодовиків. За даними досліджень Всесвітньої служби моніторингу льодовиків WGMS 2005 року площа заледеніння — 1,5 км² і присутня тільки на трьох вершинах, а впродовж 2020—2030 років льодовики Рувензорі можуть повністю зникнути.

Стенлі, який 1876 року відкрив гори Рувензорі, так їх описує:

Трапляється, що за пів години до заходу сонця вітер зганяє хмари, і тоді один пік за іншим з'являється в синьому небі, одна за іншою оголюються потужні вершини; білосніжні поля і все хвилясте громаддя сяє у повній своїй величі, поки не сутеніє і темна ніч не вкриє його ще темнішим шатром.

Галерея

ред.

Історія

ред.

Масив відкритий 1876 року експедицією Генрі Мортона Стенлі.

Примітки

ред.
  1. UNEP-WCMC Protected Areas Programme - Rwenzori Mountains National Park. web.archive.org. 10 травня 2008. Архів оригіналу за 10 травня 2008. Процитовано 8 травня 2023.
  2. Climate Change and the Aquatic Ecosystems of the Rwenzori Mountains. Makerere University and University College London. 15 вересня 2007. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 2 лютого 2014.

Посилання

ред.