Синиця Степан Мартинович

футболіст і дитячий тренер

Степа́н Марти́нович Сини́ця — український радянський футболіст і дитячий тренер, вихованець одеського футболу, відомий за виступами у складі команди «Динамо» (Київ) 1929—1933 років.

Ф
Степан Синиця
Особисті дані
Повне ім'я Синиця Степан Мартинович
Народження
Громадянство СРСР СРСР
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1928 СРСР Одеса ()
1929 СРСР «Динамо» Київ ()
1930 СРСР «Динамо» Київ ()
1933 СРСР «Динамо» Київ ()

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Загальні відомості

ред.
 
Київське «Динамо» перед матчем із дніпропетровським. Зліва направо: Пржепольський, Сердюк, Бардадим, Малхасов, Синиця, Тютчев, Піонтковський, Печений, Бланк, Денисов, Ідзковський
 
Київське «Динамо» 1929 року. Степан Синиця — шостий зліва

Вихованець одеського футболу Степан Синиця разом з земляком Михайлом Малхасовим приєднався до київської команди «Динамо» 1929 року, де успішно виступав як форвард.[1] Був учасником першого міжміського матчу «Динамо» 17 травня 1929 року, коли команда вдома перемогла своїх одеських одноклубників з рахунком 4:0. 29 липня 1929 року забив важливий м'яч у ворота московських одноклубників у виїзному матчі, в якому кияни здобули сенсаційну перемогу з рахунком 2:1.[2]

Був учасником чемпіонатів УСРР, динаміад УСРР з футболу.

Також виступав за збірну Києва, яка 1932 року обіграла на виїзді збірну Москви з рахунком 5:2.[3]

1932 року повернувся до рідної Одеси[4]. За іншими даними, як «ворог народу» в 1932 році працював на будівництві Біломорканалу.[5]

Але вже 1933 року знову посилив склад «Динамо».

Після завершення кар'єри гравця став футбольним тренером. До війни тренував досить сильну команду Київського політехнічного інституту «Рот фронт», що була під його керівництвом і чемпіоном, і володарем Кубка Києва. В цій команді перед війною грав відомий динамівець Микола Коротких.[2][6]

З 1950-х років тренував дитячі команди Києва (дитяча — до 12 років — команда заводу «Ленінська кузня», що виступала на першість Києва; футбольна школа № 1 київського «Динамо»). Серед його вихованців — Анатолій Крощенко, Валентин Трояновський, Володимир Ханенко[7][8][9][10].

Досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. Про київське «Динамо» крізь збільшувальне скло // Прапор. — 1975. — С.64. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  2. а б Георгій Кузьмін. Билиці та вигадки нашого футболу (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  3. У грі та поза грою / К. Щегоцький. — К.: Здоров'я, 1972. — С. 32 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  4. Як футболісти рятувалися від голодомору в 1932-33 рр. [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] ffk.kiev.ua
  5. Футбол за Полярным кругом и в других не столь отдаленных местах // Тайны советского футбола / Малов В. И. — М.: Вече, 2008 [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] maxima-library.org
  6. Георгий Кузьмин. Горячее лето сорок второго… [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] junik.lv(рос.)
  7. Анатолій Крощенко: «У повоєнні роки шукали для футболу будь-який клаптик вільної землі». Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 липня 2021.
  8. 100 персон львівського спорту / Іван Яремко. — Л.: Тріада плюс. — 2010. — С. 142
  9. Козирний валет [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] fcdynamo.kiev.ua
  10. Крощенко: Не дарма тренер з боксу тричі прагнув повернути мене в свою секцію. Частина 1 [Архівовано 9 липня 2021 у Wayback Machine.] ua-football.com

Посилання

ред.