Синдром Морріса

хвороба

Синдром нечутливості до андрогенів або синдро́м Мо́рріса (СНА, англ. Androgen insensitivity syndrome (AIS)) — рідкісний вроджений стан, при якому клітини повністю або частково перестають реагувати на андрогени.[1] Синдром має декілька клініко-генетичних варіантів.

Синдром Морріса / Синдром нечутливості до андрогенів
На фото рецепторний білок AR, що опосередковує ефекти андрогенів в організмі людини.
На фото рецепторний білок AR, що опосередковує ефекти андрогенів в організмі людини.
На фото рецепторний білок AR, що опосередковує ефекти андрогенів в організмі людини.
Спеціальність ендокринологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 LD2A.4
МКХ-10 E34.5
OMIM 312300
DiseasesDB 29662
MedlinePlus 001180
eMedicine ped/2222
MeSH D013734
CMNS: Androgen insensitivity syndrome у Вікісховищі

Генетика

ред.

В Y-хромосомі є ген,[джерело?] який визначає диференціювання статевих залоз за чоловічим типом, синтез ними андрогенів, зокрема гормону тестостерону.[уточнити]

Також, для розвитку чоловічої статі в організмі необхідний, серед інших, білок-рецептор до андрогенів (Рецептор Андрогенів Людини (РАЛ)), що забезпечує проникнення цього гормону в клітини мішені — за його синтез відповідає ген, розташований на проксимальному довгому плечі Х-хромосоми (локус Xq11-Xq12).[2]. Ділянка, що кодує білок, складається приблизно з 2757 нуклеотидів (919 кодонів), що охоплюють вісім екзонів, позначених як 1-8 або A-H.[3][4] Розмір інтронів варіюється від 0,7 до 26 kbp.[4] Як і інші ядерні рецептори, білок РАЛ складається з кількох функціональних доменів: домену трансактивації (його також називають доменом регуляції транскрипції або аміно/NH2-кінцевим доменом), ДНК-зв'язуювального домену, ділянка петлі, та стероїд-зв'язуювального домену (також званий карбокси-кінцевим ліганд-зв'язуювальним доменом).[3][5][4][6] Домен трансактивації кодується екзоном 1 і становить більше половини білка РАЛ.[4] Екзони 2 і 3 кодують ДНК-зв'язуювальний домен, тоді як 5' частина екзона 4 кодує ділянку петлі.[4] Залишок екзонів з 4 по 8 кодує домен зв'язування ліганду.[4]

РАЛ мутації

ред.

Станом на 2010 рік у базі даних мутацій РАЛ було зареєстровано понад 400 мутацій РАЛ, їх кількість продовжує зростати.[5] Успадкування, як правило, є материнським і слідує Х-зчепленій рецесивній моделі[3][7] особи з каріотипом 46,XY завжди експресують мутантний ген, оскільки вони мають лише одну Х-хромосому, тоді як носії 46,XX уражаються мінімально. Приблизно в 30% випадків мутація РАЛ є спонтанним результатом і не передається у спадок.[8] Такі мутації de novo[en] є результатом мутації зародкових клітин або мозаїцизму зародкових клітин[en] у статевих залозах одного з батьків або мутації в самій заплідненій яйцеклітині.[9] В одному дослідженні[10] три з восьми мутацій de novo відбулися на постзиготичній стадії, що призвело до оцінки, що третина мутацій de novo спричиняють соматичний мозаїцизм[3]. Не кожна мутація гена AR призводить до нечутливості до андрогенів; одна конкретна мутація виникає у 8-14% генетичних чоловіків[11][12][13][14] і вважається, що вона негативно впливає лише на невелику кількість осіб, якщо присутні інші генетичні фактори[15].

При мутації цього гена (рецесивний алель) порушується утворення нормального рецептора і, таким чином, здатність тканини сприймати тестостерон та інші андрогени. У результаті з'являється особа з чоловічим каріотипом 46XY і наявністю тестостерону в крові, але за зовнішніми ознаками більше схожими до жінки.[16]

Актуальність

ред.

Це вражає в середньому 1 з 20 000 до 64 000 народжених XY (каріотипно чоловіків). Виявляють варіанти цього синдрому з різною частотою в популяції — від 1 на 22 400 народжених хлопчиків до 1 на 99000.[17]

Етимологія

ред.

У 1953 році американський гінеколог Д. Морріс описав цей синдром[18], але не усі вчені вважають його першовідкривачем, тому частіше у медичному вжитку використовують медичний термін «синдром нечутливості до андрогенів». Інші історичні назви — «синдром Рейфенштейна»[19]; «синдром Голдберга—Максвелла»[20]; «синдром Гілберта-Дрейфуса»[21]; «синдром Любса»[22]; «синдром Розвотера»[23]; «синдром Аймана»[24]; «синдром неповної тестикулярної фемінізації»[25].

Класифікація

ред.

СНА поділяється на три класи на основі фенотипу:[3][5][26][27][28][8][29][30][6]

  • Повний СНА (синдром повної андрогенної нечутливості (англ. CAIS))
  • Частковий СНА (частковий синдром андрогенної нечутливості (англ. PAIS))
  • Легкий СНА (легкий синдром андрогенної нечутливості (англ. MAIS))

Додаткова система фенотипової класифікації, яка використовує сім класів замість традиційних трьох, була запропонована педіатром-ендокринологом Charmian A. Quigley та ін. у 1995 році.[4] Перші шість ступенів шкали, від 1 до 6, диференціюються за ступенем генітальної маскулінізації; ступінь 1 вказується, коли зовнішні статеві органи повністю маскулінізовані, ступінь 6 вказується, коли зовнішні статеві органи повністю фемінізовані, а класи від 2 до 5 кількісно визначають чотири ступені зменшення маскулінізації геніталій, які лежать поміж[4]. 7 ступінь не відрізняється від 6 ступеня до періоду статевого дозрівання, а потім диференціюється за наявністю вторинного термінального волосся; 6 ступінь вказується, коли присутні вторинні термінальні волосся, тоді як 7 ступінь вказується, коли вони відсутні[4] Шкала Квіглі[en] може використовуватися разом із традиційними трьома класами СНА для надання додаткової інформації щодо ступеня маскулінізації статевих органів, і вона особливо корисна, коли діагнозом є англ. PAIS.[5][31]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Hughes IA, Deeb A (December 2006). Androgen resistance. Best Pract. Res. Clin. Endocrinol. Metab. 20 (4): 577—98. doi:10.1016/j.beem.2006.11.003. PMID 17161333. Galani A, Kitsiou-Tzeli S, Sofokleous C, Kanavakis E, Kalpini-Mavrou A (2008). Androgen insensitivity syndrome: clinical features and molecular defects. Hormones (Athens). 7 (3): 217—29. doi:10.14310/horm.2002.1201. PMID 18694860. Quigley CA, De Bellis A, Marschke KB, el-Awady MK, Wilson EM, French FS (June 1995). Androgen receptor defects: historical, clinical, and molecular perspectives. Endocr. Rev. 16 (3): 271—321. doi:10.1210/edrv-16-3-271. PMID 7671849.
  2. Brown CJ, Goss SJ, Lubahn DB, Joseph DR, Wilson EM, French FS, Willard HF (February 1989). Androgen receptor locus on the human X chromosome: regional localization to Xq11-12 and description of a DNA polymorphism. American Journal of Human Genetics. 44 (2): 264—9. PMC 1715398. PMID 2563196.
  3. а б в г д Hughes IA, Deeb A (December 2006). Androgen resistance. Best Pract. Res. Clin. Endocrinol. Metab. 20 (4): 577—98. doi:10.1016/j.beem.2006.11.003. PMID 17161333.
  4. а б в г д е ж и к Quigley CA, De Bellis A, Marschke KB, el-Awady MK, Wilson EM, French FS (June 1995). Androgen receptor defects: historical, clinical, and molecular perspectives. Endocr. Rev. 16 (3): 271—321. doi:10.1210/edrv-16-3-271. PMID 7671849.
  5. а б в г Galani A, Kitsiou-Tzeli S, Sofokleous C, Kanavakis E, Kalpini-Mavrou A (2008). Androgen insensitivity syndrome: clinical features and molecular defects. Hormones (Athens). 7 (3): 217—29. doi:10.14310/horm.2002.1201. PMID 18694860.
  6. а б Gottlieb B, Lombroso R, Beitel LK, Trifiro MA (January 2005). Molecular pathology of the androgen receptor in male (in)fertility. Reprod. Biomed. Online. 10 (1): 42—8. doi:10.1016/S1472-6483(10)60802-4. PMID 15705293.
  7. Gottlieb B, Beitel LK, Trifiro MA (May 2001). Variable expressivity and mutation databases: The androgen receptor gene mutations database. Hum. Mutat. 17 (5): 382—8. doi:10.1002/humu.1113. PMID 11317353. S2CID 2933566.
  8. а б Ozülker T, Ozpaçaci T, Ozülker F, Ozekici U, Bilgiç R, Mert M (January 2010). Incidental detection of Sertoli-Leydig cell tumor by FDG PET/CT imaging in a patient with androgen insensitivity syndrome. Ann Nucl Med. 24 (1): 35—9. doi:10.1007/s12149-009-0321-x. PMID 19957213. S2CID 10450803.
  9. Köhler B, Lumbroso S, Leger J, Audran F, Grau ES, Kurtz F, Pinto G, Salerno M, Semitcheva T, Czernichow P, Sultan C (January 2005). Androgen insensitivity syndrome: somatic mosaicism of the androgen receptor in seven families and consequences for sex assignment and genetic counseling. J. Clin. Endocrinol. Metab. 90 (1): 106—11. doi:10.1210/jc.2004-0462. PMID 15522944.
  10. Hiort O, Sinnecker GH, Holterhus PM, Nitsche EM, Kruse K (June 1998). Inherited and de novo androgen receptor gene mutations: investigation of single-case families. J. Pediatr. 132 (6): 939—43. doi:10.1016/S0022-3476(98)70387-7. PMID 9627582.
  11. Batch JA, Williams DM, Davies HR, Brown BD, Evans BA, Hughes IA, Patterson MN (October 1992). Androgen receptor gene mutations identified by SSCP in fourteen subjects with androgen insensitivity syndrome. Hum. Mol. Genet. 1 (7): 497—503. doi:10.1093/hmg/1.7.497. PMID 1307250.
  12. Hiort O, Klauber G, Cendron M, Sinnecker GH, Keim L, Schwinger E, Wolfe HJ, Yandell DW (May 1994). Molecular characterization of the androgen receptor gene in boys with hypospadias. Eur. J. Pediatr. 153 (5): 317—21. doi:10.1007/BF01956409. PMID 8033918. S2CID 12862106.
  13. Lu J, Danielsen M (June 1996). A Stu I polymorphism in the human androgen receptor gene (AR). Clin. Genet. 49 (6): 323—4. doi:10.1111/j.1399-0004.1996.tb03800.x. PMID 8884086. S2CID 33645516.
  14. Macke JP, Hu N, Hu S, Bailey M, King VL, Brown T, Hamer D, Nathans J (October 1993). Sequence variation in the androgen receptor gene is not a common determinant of male sexual orientation. American Journal of Human Genetics. 53 (4): 844—52. PMC 1682384. PMID 8213813.
  15. Gottlieb B, Vasiliou DM, Lumbroso R, Beitel LK, Pinsky L, Trifiro MA (1999). Analysis of exon 1 mutations in the androgen receptor gene. Hum. Mutat. 14 (6): 527—39. doi:10.1002/(SICI)1098-1004(199912)14:6<527::AID-HUMU12>3.0.CO;2-X. PMID 10571951. S2CID 39155225.
  16. Giwercman YL, Nordenskjöld A, Ritzén EM, Nilsson KO, Ivarsson SA, Grandell U, Wedell A (June 2002). «An androgen receptor gene mutation (E653K) in a family with congenital adrenal hyperplasia due to steroid 21-hydroxylase deficiency as well as in partial androgen insensitivity». J. Clin. Endocrinol. Metab. 87 (6): 2623–8.
  17. Boehmer AL, Brinkmann O, Brüggenwirth H, van Assendelft C, Otten BJ, Verleun-Mooijman MC, Niermeijer MF, Brunner HG, Rouwé CW, Waelkens JJ, Oostdijk W, Kleijer WJ, van der Kwast TH, de Vroede MA, Drop SL (September 2001). «Genotype versus phenotype in families with androgen insensitivity syndrome». J. Clin. Endocrinol. Metab. 86 (9): 4151–60.
  18. Morris JM (June 1953). «The syndrome of testicular feminization in male pseudohermaphrodites». Am. J. Obstet. Gynecol. 65 (6): 1192—1211.
  19. Reifenstein EC Jr. (1947). «Hereditary familial hypogonadism». Proc Am Fed Clin Res 3: 86.
  20. Goldberg MB, Maxwell A (May 1948). «Male pseudohermaphroditism proved by surgical exploration and microscopic examination; a case report with speculations concerning pathogenesis». J. Clin. Endocrinol. Metab. 8 (5): 367–79
  21. Gilbert-Dreyfus S, Sabaoun CI, Belausch J (1957). «Etude d'un cas familial d'androgynoidisme avec hypospadias grave, gynecomastie et hyperoestrogenie». Ann. Endocrinol. (Paris) 18: 93–101.
  22. Lubs HA Jr, Vilar O, Bergenstal DM (September 1959). «Familial male pseudohermaphrodism with labial testes and partial feminization: endocrine studies and genetic aspects». J. Clin. Endocrinol. Metab. 19 (9): 1110–20.
  23. Rosewater S, Gwinup G, Hamwi JG (September 1965). «Familial gynecomastia». Annals of Internal Medicine 63: 377–85.
  24. Aiman J, Griffin JE, Gazak JM, Wilson JD, MacDonald PC (February 1979). «Androgen insensitivity as a cause of infertility in otherwise normal men». N. Engl. J. Med. 300 (5): 223–7.
  25. Morris JM, Mahesh VB (November 1963). «Further observations on the syndrome, „testicular feminization.“». Am. J. Obstet. Gynecol. 87: 731–48.
  26. Zuccarello D, Ferlin A, Vinanzi C, Prana E, Garolla A, Callewaert L, Claessens F, Brinkmann AO, Foresta C (April 2008). Detailed functional studies on androgen receptor mild mutations demonstrate their association with male infertility. Clin. Endocrinol. 68 (4): 580—8. doi:10.1111/j.1365-2265.2007.03069.x. PMID 17970778. S2CID 2783902.
  27. Ferlin A, Vinanzi C, Garolla A, Selice R, Zuccarello D, Cazzadore C, Foresta C (November 2006). Male infertility and androgen receptor gene mutations: clinical features and identification of seven novel mutations. Clin. Endocrinol. 65 (5): 606—10. doi:10.1111/j.1365-2265.2006.02635.x. PMID 17054461. S2CID 33713391.
  28. Stouffs K, Tournaye H, Liebaers I, Lissens W (2009). Male infertility and the involvement of the X chromosome. Hum. Reprod. Update. 15 (6): 623—37. doi:10.1093/humupd/dmp023. PMID 19515807.
  29. Davis-Dao CA, Tuazon ED, Sokol RZ, Cortessis VK (November 2007). Male infertility and variation in CAG repeat length in the androgen receptor gene: a meta-analysis. J. Clin. Endocrinol. Metab. 92 (11): 4319—26. doi:10.1210/jc.2007-1110. PMID 17684052.
  30. Kawate H, Wu Y, Ohnaka K, Tao RH, Nakamura K, Okabe T, Yanase T, Nawata H, Takayanagi R (November 2005). Impaired nuclear translocation, nuclear matrix targeting, and intranuclear mobility of mutant androgen receptors carrying amino acid substitutions in the deoxyribonucleic acid-binding domain derived from androgen insensitivity syndrome patients. J. Clin. Endocrinol. Metab. 90 (11): 6162—9. doi:10.1210/jc.2005-0179. PMID 16118342.
  31. Sultan C, Paris F, Terouanne B, Balaguer P, Georget V, Poujol N, Jeandel C, Lumbroso S, Nicolas JC (2001). Disorders linked to insufficient androgen action in male children. Hum. Reprod. Update. 7 (3): 314—22. doi:10.1093/humupd/7.3.314. PMID 11392378.

Джерела

ред.
  • Galani A, Kitsiou-Tzeli S, Sofokleous C, Kanavakis E, Kalpini-Mavrou A (2008). «Androgen insensitivity syndrome: clinical features and molecular defects». Hormones (Athens) 7 (3): 217–29. (англ.)
  • Quigley CA, De Bellis A, Marschke KB, el-Awady MK, Wilson EM, French FS (June 1995). «Androgen receptor defects: historical, clinical, and molecular perspectives». Endocr. Rev. 16 (3): 271—321. (англ.)