Синдром Алажілля

клінічний синдром

Синдром Алажі́лля (англ. Alagille's syndrome; також синдром Алажілля-Вотсона, іноді синдром Вотсона-Міллера) — вроджений аутосомно-домінантний сімейний синдром, що характеризується поєднанням внутрішньопечінкового холестазу, неонатальної жовтяниці та гепатомегалії (збільшення печінки), дефекти серця, скелета, очей та нирок, характерним виглядом обличчя.

Синдром Алажілля
Спеціальність медична генетика, педіатрія і хірургія
Симптоми cholestasis faciesd[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 Q44.7
OMIM 118450
DiseasesDB 29085
eMedicine ped/60
MeSH D016738

ЕтимологіяРедагувати

Названий на честь французького педіатра Даніеля Алажілля (фр. Daniel Alagille; роки життя 1925—2005), який першим повністю описав його у 1975 році[2]. У 1973 році британські лікарі Джоффрі Вотсон і Віктор Міллер також описали цей синдром, хоча й не повністю[3], тому в медичній літературі нерідко синдром називають і за іменами цих вчених.

АктуальністьРедагувати

Зустрічається з частотою 1:100 000 живих новонароджених. У типових випадках проявляється протягом перших 6 місяців життя. Уражаються особи обох статей.

ПатогенезРедагувати

Синдром успадковується за аутосомно-домінантним шляхом, має мінливу експресію. Також може бути легка або середнього ступеня психічна відсталість. У пацієнтів відбуваються мутації в гені JAG1[4], локалізованому на короткому плечі 20-ї хромосоми людини 20р12, або в гені Notch2. Було встановлено, що при нетяжкій формі це призводить до проблем формування 3-мірної внутрішньопечінкової біліарної архітектури в мишей. Відбувається атрезія міжчасткових жовчних проток. У меншості (6-7 %) пацієнтів відбувається повне зникнення JAG1, і приблизно 15-50 % мутацій є спонтанними. До асоційованих аномалій відносять ураження печінки, серця, очей, скелету, нирок та характерні риси обличчя.

Клінічні ознакиРедагувати

  • Типові риси обличчя включають широкий лоб, глибоко посаджені очі, гостре підборіддя, витягнутий бульбоподібний ніс. Характерні риси обличчя можуть не бути очевидними під час раннього дитинства, але можуть стати чіткими з віком.
  • Діти часто мають відставання в зрості, що пояснюють недостатнім харчуванням, а також депресією гормону росту.
  • Порушення з боку очей є загальними. Найбільш частою офтальмологічною знахідкою є задній ембріотоксон[5] Деякі з цих пацієнтів також можуть мати аномалію Аксенфельда (тобто прикріплення райдужки до внутрішнього шару рогівки — мембрани Дессемета). Також виявляють пігментний ретиніт, аномалії зіниць та оптичного диска.
  • Розвивається неповний внутрішньопечінковий холестаз, неонатальна жовтяниця, гепатомегалія (з 3-го місяця), спленомегалія, свербіж, іноді ксантоми, неврологічні ускладнення, дефіцит жиророзчинних вітамінів.
  • В осіб чоловічої статі має місце гіпогонадізм.
  • Найбільш поширеним ураженням є периферичний стеноз легень у поєднанні з іншими структурними ураженнями або без них. Вади, що є небезпечними через спотворення гемодинаміки, — дефекти міжпередсердної і міжшлуночкової перегородок, тетрада Фалло, відкрита боталлова протока і атрезія легень можливі при цьому синдромі. Це обумовлює підвищений ризик смертності у хворих на синдром Алажілля. Також повідомляють про зв'язок між синдромом Вольф-Паркінсон-Вайта і синдромом Алажілля.
  • Часто виникають аномалії хребців, ребер і рук. Зміни хребців по типу «метелика» з одного боку хребця зустрічають у половині випадків синдрому. Інші ізольовані аномалії включають аномалії ребер, скорочення променевої і ліктьової кісток, фаланг пальців.
  • Стеноз ниркової артерії, ліпоїдний нефроз або гломерулосклероз перебігають з виникненням хронічної ренальної гіпертензії. Дисплазія нирок є найпоширенішою аномалією.
  • У невеликої кількості хворих описують аневризму основної артерії, аномалії внутрішньої сонної артерії, аневризму середніх мозкових артерій, хвороби Мойямої, аневризму або коарктацію аорти, стеноз ниркової артерії.

ДіагностикаРедагувати

Лабораторні дослідження в крові мають включати:

  • Рівень жиророзчинних вітамінів.
  • Протромбіновий час або активований частковий час тромбопластину.
  • Рівень загального білірубіну, жовчних кислот, холестерину, тригліцеридів, активність лужної фосфатази, гаммаглютамілтранспептидази.

Для діагностики численних уражень, скринінга судинних аномалій використовують різні інструментальні методи обстеження (комп'ютерне рентгенівське сканування, магнітно-резонансну томографію тощо).

Хромосомний аналіз мутацій в межах гену JAG1 (20p12) підтверджує діагноз синдрому Алажілля. Вивчення послідовності ДНК необхідна для підтвердження діагнозу у більшості пацієнтів з цим синдромом, оскільки лише 6-7 % мають повну відсутність гену JAG1.

ЛікуванняРедагувати

  • корекція дефіциту вітамінів;
  • для зниження ступеня гіперліпідемії холестірамін;
  • діуретики для зменшення набряків;
  • антигістамінні засоби, такі, як гідроксизін та дифенгідрамін;
  • холестірамін (12-15 г / д) або рифампіцін, урсодезоксихолева кислота для зменшення холестазу;
  • терапевтична кардіологічна допомога при випадках клінічно значущих уражень серця;
  • усім пацієнтам, крім тих, хто має периферичний стеноз легень, потрібна антибіотична профілактика підгострих бактеріальних ендокардитів;
  • стандартна вакцинація обов'язково разом із вакциною проти гепатиту А пацієнтам з проявами ураження печінки. Також призначають мультивалентну пневмококову вакцину тим пацієнтам, у яких є асцит, через ризик спонтанного бактеріального перитоніту;
  • за необхідності кардіохірургічне лікування вад серця, судинне оперативне втручання для корекції аневризм, реконструктивні операції на жовчних шляхах, трансплантація печінки.

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.jpeds.com/article/S0022-3476(83)80345-X/pdf
  2. D. Alagille, M. Odièvre, M. Gautier, J. P. Dommergues. Hepatic ductular hypoplasia associated with characteristic facies, vertebral malformations, retarded physical, mental, and sexual development, and cardiac murmur. Journal of Pediatrics, St. Louis, 1975, 86: 63-71. (англ.)
  3. G. H. Watson, V. Miller. Arteriohepatic dysplasia. Familial pulmonary artery stenosis with neonatal liver disease. Archives of Disease in Childhood. London, 1973, 48: 459—466.(англ.)
  4. Мембранний білок, що є лігандом для рецептора Notch1, який є трансмембранним рецепторним білком людини.
  5. Помутніння периферичних відділів рогівки, може проявлятися у вигляді розірваного або повністю замкнутого кільця помутніння, яке розташовується в більш глибоких шарах рогівки, при цьому відбувається серйозні ураження і задньої прикордонної пластинки.

ДжерелаРедагувати

  • Ш. Шерлок, Дж. Дули Заболевания печени и желчных путей (пер. с англ.) (под ред. З. Г. Апросиной, Н. А. Мухина). — 1999, М. «ГЭОТАР, Медицина». — 864 с. ISBN 5-88816-013-Х (рос.)
  • Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Alagille's syndrome [1] (англ.)
  • Whonamedit?- A dictionary of medical eponyms. Daniel Alagille [2] (англ.)
  • Ann Scheimann Alagille Syndrome Updated: Jan 10, 2016. Medscape. Drugs & Diseases / Pediatrics: General Medicine (Chief Editor Carmen Cuffari) [3] (англ.)
  • Piccoli DA, Spinner NB (2002). «Alagille syndrome and the Jagged1 gene». Semin. Liver Dis. 21 (4): 525–34. (англ.)

ПосиланняРедагувати