Симитлі
Симитлі́ (болг. Симитли) — місто в Благоєвградській області Болгарії. Адміністративний центр громади Симитлі.
місто | ||||
|---|---|---|---|---|
| Сімітлі болг. Симитли | ||||
 | ||||
| Країна |
 Болгарія | |||
| Область | Благоєвградська область | |||
| Община | Симитлі | |||
| Кмет | Апостол Апостолов | |||
| Код ЕКАТТЕ | 66460 | |||
| Поштовий індекс | 2730 | |||
| Телефонний код | 0748 | |||
| 42° пн. ш. 23° сх. д.H G O | ||||
| Висота | 313 | |||
| Площа | 36,366 км² | |||
| Населення | 6674 (2011) | |||
| Міста-побратими | Делчево | |||
| Відстань | ||||
| До обласного центру | ||||
| фізична | 13 км [3] | |||
| До Софії | ||||
| фізична | 91 км [3] | |||
| Розташування | ||||
  Сімітлі Сімітлі (Болгарія) | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
 Симитлі у Вікісховищі
| ||||
Населення
ред.За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 6674 особи.
Національний склад населення міста[4]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| болгари | 4177 | 90,9 % |
| цигани | 387 | 8,4 % |
| турки | 3 | 0,1 % |
| інша | 11 | 0,2 % |
| не визначились | 16 | 0,3 % |
| Всього відповіли | 4594 |
Розподіл населення за віком у 2011 році[5]:
Динаміка населення[6]:
Географія
ред.Місто Симитлі розташоване в 14 км на південь від Благоєвграда і в 48 км на північ від міста Санданський. Розташоване у Симитлянській долині біля підніжжя гір Рила, Пирину та Влахини. Річка Струма ділить його на дві частини — справжнє місто Симитлі та Орановський квартрал. Тут Струма приймає річку Градевську. Зі сходу оточують західні схили Рил і Пірину, а з заходу — Влахин. У 25 км від м. Симитлі на горі Влахина розташований скельний феномен «Коматинські скелі».
Історія
ред.Симитлі — це старе село та центр низки сіл у однойменній долині. Два фактори сприяють розвитку селища. Перший — наявність двадцяти мінеральних джерел з температурою від 56 до 60 °С, із загальним дебітом потоку 720 л/хв. В минулому вода використовувалася для побутових цілей, але з 30-х років минулого століття джерела були вже задіяні для новобудованої лазні та для обігріву теплиць. Іншим важливим фактором є ключове географічне розташування, яке поселення займає між долинами річок Струма і Места.
Симитлі вперше згадується в 15 столітті як село Баня, а в XVI столітті як Симитла. На думку деяких краєзнавців, назва міста походить від назви білого хліба симид, чи від назви центру села, а саме Симен, що означає «центр».
У дев'ятнадцятому столітті Симитлі був змішаним селом, що належало Горножумайській казі.
У 1891 р. про Сімітлі пише Георгій Стрезов:
| « | Симитлія, до південь від Джумаї на 4 години їзди від правого берега Струми, по рівнині. Через село проходить шлях від Джумаї до Мельника — Сяру — Солуна. У Симитлії тютюн найкращий у всьому регіоні, який тільки росте в Железниці. У селі є кілька хатин. Будинків 230, всі помацькі.[7] Ураново, селище за 4 години від міста. Селяни — землероби; роблять добре вино і перець. Церква, в якій читають по-слов'янськи. 200 будинків болгар.[8] | » |
За статистикою Василя Канчова (Македонія, етнографія та статистика), населення села Симитлій налічувало 820 осіб, з них 780 болгарських мусульман і 40 циган, а до Симитлійського чифлику пізніше приєдналися 135 жителів болгар-мусульман.[9]
Під час Балканської війни біля села відбулася битва між Сьомою піхотною дивізією та османськими військами. Після Другої балканської війни 1913 року Симитлі залишився в Болгарії. Його мусульманське населення повністю виїхало, і, за словами Димитра Гадянова, село знаходилося в руїнах в 1916 році.[10] Після воєн тут мешкало багато македонських болгар-біженців, а також жителів сусідніх сіл Сухострел, Докатичево, Тросково, Градево та інших. У минулому Симитлі експортував деревину з Рили та Пирину. До 1934 р. Симитлі і Ораново мали близько 2200 жителів, в 1946 р. вони досягли 2918, у 1992 р. — 7466, в 1997 р. їх вже було 7684 жителів.
Церква Різдва Богородиці побудована в 1923 році[11].
У 1943 році назва Симитлі була замінена на Ізворите («Джерела»), але в 1945 році було відновлено. У 1964 році Симитлі було оголошено міським поселенням.[12] У 1965 р. Ораново приєдналося до нього[13]. Сімітлі став містом у 1969 р.[12]
Економіка
ред.Важливим фактором розвитку населеного пункту є його перехрестне розташування на залізниці, лінії шосе Софія — Благоєвград — Салоніки — Афіни і на старому шляху Малашево-Сухострел- Разлог — Гоце Делчев.
Симитлі є промисловим містом видобутку вугілля з шахти «Ораново» — симитлянського басейну. Поруч знаходиться шахта «Пірин» у Брежанах, де вугілля доставляється на станцію Симитлі канатною дорогою. Є деревообробна компанія, яка виробляє широкий асортимент хвойних і листяних матеріалів, гірничих шпал, фанери, упаковки, рам, ящиків, і букового паркету. Симитли є цетром лісового господарства, а деревина сюди поставляється із Разлогу, Кресни, Катунців. Видобувуються також рідкісні метали. У Сімітлі є підприємства для трикотажу, дзеркал, санок, гранул, камінів, кондитерських та кондитерських виробів, деталей для очисних споруд та інші.
У общині є невелике підприємство металопродукції — с. Черниче, і взуттєва фабрика у с. Крупник. Ці села ростуть і майже зливаються з Симитлі. Тут виробляється тютюнова продукція, вирощуються фрукти (персики, сливи, яблука), овочі, виноград. Розвивається тваринництво — розведення великої рогатої худоби та виробництво молока.
Симитлі упорядковане місто. Головну магістраль перенесено від густонаселеного кварталу правого берега річки Струма і від станціонної промислової зони на узбережжя лівобережного Орановського кварталу.
Регулярні події
ред.8 вересня (Мала Богородиця) відбувається традиційне свято, на якому демонструються аматорські колективи від муніципалітету.
Традиційний фестиваль кукерів проводиться в січні.
Культура
ред.У містечку Симитлі знаходиться національна бібліотека «Климент Охридський — 1922» з двома відділами. Книжкова полиця бібліотеки складалася з 27 625 томів літератури.
Особи
ред.Серед відомих симитлян — революціонер Яне Маламов (1865—1925), математик Юліан Ревальський (нар. 1956) і художник Микола Кимчев (нар. 1952). Із Симитлі родом болгарська чемпіонка-важкоатлетка Гергана Кирилова і співачка Цветанка Михайлова.
Інше
ред.Мис Симитлі на острові Ригд в Антарктиді названий на честь міста[14].
У Симитлі є два ансамблі фольклорних танців — «Веселіє» і ансамбль «Св. Климент Охридський».
Література
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в НСИ Националният регистър на населените места
- ↑ Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Simitli", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q10081974/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проєкт:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
- ↑ а б Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
- ↑ Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Симитли, общ. Симитли, обл. Благоевград (болгарською) . Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
- ↑ Стрезов, Георги. Два санджака от Източна Македония. Периодично списание на Българското книжовно дружество в Средец, кн. XXXVII и XXXVIII, 1891, стр. 20 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
- ↑ Стрезов, Георги. Два санджака от Източна Македония. Периодично списание на Българското книжовно дружество в Средец, кн. XXXVII и XXXVIII, 1891, стр. 22 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 червня 2018. Процитовано 7 березня 2019.
- ↑ Кѫнчовъ, Василъ. Македония. Етнография и статистика [Архівовано 24 липня 2011 у Wayback Machine.]. София, Българското книжовно дружество, 1900. ISBN 954430424X. с. 192.
- ↑ Гаджанов, Димитър Г. Мюсюлманското население в Новоосвободените земи, в: Научна експедиция в Македония и Поморавието 1916, Военноиздателски комплекс «Св. Георги Победоносец», Университетско издателство «Св. Климент Охридски», София, 1993, стр. 244. Архів оригіналу за 4 березня 2019. Процитовано 7 березня 2019.
- ↑ Туризъм. Община Симитли. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 декември 2015.
- ↑ а б Мичев, Николай, Петър Коледаров (1989). Речник на селищата и селищните имена в България 1878 – 1987. София: Наука и изкуство. с. 243.
- ↑ Мичев, Николай, Петър Коледаров (1989). Речник на селищата и селищните имена в България 1878 – 1987. София: Наука и изкуство. с. 202.
- ↑ СКАР Композитний вісник Антарктики [Архівовано 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.]: Симитлі Пойнт.
|
Це незавершена стаття з географії Болгарії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |