Симеон (Ду)
Єпископ Симеон (кит. 主教西麦翁, у світі Феодор Семенович Ду, або Ду Жуньчень, кит. 杜润臣; 11 лютого 1886, Пекін - 3 березня 1965, Шанхай, Китай) — єпископ Китайської автономної православної церкви, єпископ Шанхайський (1950-1965).
| Симеон (Ду) | |
.jpg) | |
| Діяльність: | диякон, пресвітер, єпископ |
|---|---|
| Ім'я при народженні: | Феодор Семенович Ду |
| Народження: | 11 лютого 1886 Пекін, Династія Цін |
| Смерть: | 3 березня 1965 (79 років) Шанхай, КНР |
Біографія ред.
Народився 11 лютого 1886 року в Пекіні, в сім'ї псаломщика Російської духовної місії в Пекіні . Його предки були російські козаки-албазинці, які оселилися в Китаї в 1685 році. В 1900 під час боксерського повстання його батько був вбитий, а близькі родичі і він дивом уникли смерті[1].
З відновленням у 1902 році Російської духовної місії в Китаї виконував обов'язки псаломщика в Стрітенській церкві при російському посольстві в Пекіні. У 1904 році закінчив Пекінську духовну школу при місії, після чого був призначений псаломщиком і катехізатором до місіонерського табору в Шаньхайгуані (провінція Чжилі). У 1906 переведений псаломщиком в Харбін на Благовіщенське подвір'я Пекінської місії.
В 1907 році повернувся до Пекіна, брав участь у підготовці до видання Повного китайсько-російського словника під редакцією начальника Пекінської місії єпископа Переславського Інокентія (Фігуровського) [2] .
У 1908 році висвячений єпископом Інокентієм (Фігурівським) у диякона. У 1909 році призначений на дияконську посаду на харбінське Благовіщенське подвір'я, також виконував там обов'язки місіонера, економа та завідувача канцелярії [2] . В 1919 році проводив велику роботу з видання російських підручників для харбінських шкіл.
Після 1919 року служив на парафіях у Шанхаї, Ханькоу, Хаймині, Кайфіні, Чжанде, Вейхое, Баодінфу, Калгані, Мукдені, Ціцікарі і на станції Маньчжурія [2] . Разом з архієпископом Інокентієм (Фігуровським) та кліром Пекінської місії перейшов у 1922 році до юрисдикції РПЦЗ [3] .
У 1932 році призначений дияконом до Покровського храму-пам'ятника у Тяньцзіні. У 1934 році зведений у сан протодіакона . В 1939 році Покровський храм був знесений за рішенням японської окупаційної влади [4] .
16 вересня 1941року висвячений Пекінським архієпископом Віктором (Святиним) в ієрея, призначений настоятелем Інокентіївського храму в Тяньцзіні.
Раніше, за настоятеля протоієрея Сергія Чана (1872—1936), тяньцзіньська Інокентіївська громада відокремилася від архієпископа Віктора і через митрополита Токійського Сергія (Тихомирова) у 1934 році перейшла до юрисдикції Московського Патріарха. Очевидно, призначення настоятелем Інокентіївського храму священика Феодора Ду означало повернення китайської парафії в Тяньцзіні в підпорядкування Пекінському архієрею, який на той час через початок Другої світової війни вже не мав зв'язків із керівництвом РПЦЗ [4] .
У 1942 році був нагороджений набедренником, камілавкою та золотим наперсним хрестом .
У 1943 році зведений у сан протоієрея.
У 1945 році нагороджений палицею .
Згодом (до 1949) був також удостоєний права носіння мітри . Наприкінці 1945 року разом з архієпископом Віктором (Святиним) та кліром Пекінської єпархії перейшов до юрисдикції Московського Патріархату [4] .
14 квітня 1949 року архієпископ Віктор у листі до патріарха Московського і всієї Русі Алексія I просив схвалити кандидатуру протоієрея Феодора Ду для поставлення в єпископа Тяньцзіньського, другого вікарія Пекінської єпархії [4] .
Єпископське служіння ред.
17 липня 1950 року разом з архієпископом Пекінським і Китайським Віктором прибув до Москви, після чого відбув у Трійце-Сергієву лавру, де був прийнятий Патріархом Алексієм . Архієпископ Віктор брав участь у засіданнях Священного Синоду, що відбувалися в ці дні. На одному із засідань Синоду було прийнято рішення поставити члена китайської делегації о. Феодора Ду на єпископа Тянь-Цзіньського [5] .
23 липня 1950 року в Трійці-Сергієвій Лаврі пострижений у чернецтво з ім'ям Симеон і 25 липня 1950 року зведений у сан архімандрита .
27 липня 1950 року у залі засідань Московської Патріархії відбулося назва архімандрита Симеона на єпископа Тяньцзіньського.
30 липня 1950 року в Патріаршому Богоявленському соборі був хіротонізований на єпископа Тяньцзіньського. 30 серпня з архієпископом Віктором відбув назад до Китаю . Став першим православним архієреєм із числа китайців [4] .
26 вересня 1950 року призначений єпископом Шанхайським [6] .
Після преставлення єпископа Василя 3 січня 1962 [7], єпископ Симеон залишився єдиним архієреєм, і в Пекіні його ім'я згадувалося за богослужінням після імені Патріарха [8] .
Помер 3 березня 1965 року у Шанхаї. Не було кому навіть надіслати до Москви повідомлення про його смерть — про цю втрату повідомила харбінська парафіянка Світлана Вшивкіна в листі архімандриту Ювеналію [8] .
Примітки ред.
- ↑ История возникновения православных храмов в Тяньцзине // Китайский благовестник. 1947. — авг.-сент. — С. 27
- ↑ а б в Православная энциклопедия, 2021, с. 514.
- ↑ Православная энциклопедия, 2021, с. 514—515.
- ↑ а б в г д Православная энциклопедия, 2021, с. 515.
- ↑ Зернов М., свящ. Пребывание в Москве Китайской церковной делегации [Архівовано 2020-01-15 у Wayback Machine.] // Журнал Московской Патриархии. 1950. — № 9. — С. 26-27.
- ↑ Назначения и перемещения архиереев [епископ Тяньцзиньский Симеон назначен епископом Шанхайским] // Журнал Московской Патриархии. 1950. — № 10. — С. 3
- ↑ Поздняев, 1998, с. 158.
- ↑ а б Поздняев, 1998, с. 159.
Публікації ред.
- Мова при нареченні у єпископа Тянь-Цзіньського // Журнал Московської Патріархії. 1950. - № 9. - С. 37-38.
- Поздоровлення, отримані Святішим Патріархом Алексієм до свята Різдва Христового: Православна Церква у Китаї // Журнал Московської Патріархії. 1959. - № 2. - C. 10.
- №548. Додаток до документа №547. Лист єпископа Шанхайського Симеона патріарху Алексію I про становище Російської православної церкви у Китаї // Листи патріарха Алексія I до Ради у справах Російської православної церкви при Раді народних комісарів - Раді міністрів СРСР. - Т. 1. 1945-1953 гг. - С. 621-626.
Література ред.
- Поздняев Д. А., свящ. Православие в Китае (1900-1997 гг.). — М. : Изд-во Свято-Владимир. братства, 1998. — С. 124—126, 128-129, 132, 134, 136-139, 143-146, 151-152, 159. — ISBN 5-900249-24-7.
- Письма Патриарха Алексия I в Совет по делам РПЦ, 1945—1953. — М., 2009. — Т. 1. — С. 540—541, 621—627.
- Дроботушенко Е. В. Особенности существования Шанхайской епархии Восточно-Азиатского Экзархата Московской Патриархии в первый год ее существования // Приграничный регион в историческом развитии. Материалы Международной научно-практической конференции, посвящённая Году единения российской нации и 80-летию высшего педагогического образования в Забайкалье. В 3-х частях. / Ответственный редактор Е. В. Дроботушенко. 2018. — С. 82-87.
- Д. Н. Н. Симеон (Ду). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2000-. — Т. LXIII. — С. 514-516.(рос.)