Силіно (Ленінградська область)

населений пункт у Росії

Силіно (рос. Силино) — присілок у Приозерському районі Ленінградської області Російської Федерації.

присілок Силіно
Силино
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Приозерський район
Поселення Красноозерне сільське поселення
Код ЗКАТУ: 41239820004
Код ЗКТМО: 41639420116
Основні дані
Населення 27
Поштовий індекс 188754
Географічні координати: 60°32′52″ пн. ш. 29°36′42″ сх. д. / 60.54777777780554970° пн. ш. 29.61166666669444680° сх. д. / 60.54777777780554970; 29.61166666669444680Координати: 60°32′52″ пн. ш. 29°36′42″ сх. д. / 60.54777777780554970° пн. ш. 29.61166666669444680° сх. д. / 60.54777777780554970; 29.61166666669444680
Часовий пояс MSK (UTC+3)
Мапа
Силіно (Росія)
Силіно
Силіно

Силіно (Ленінградська область)
Силіно
Силіно

Мапа

Населення становить 27 осіб. Належить до муніципального утворення Красноозерне сільське поселення.

Історія ред.

До 1917 року населений пункт перебував у складі Виборзької губернії Великого князівства Фінляндського. З 1918 по 1940 та в роки Другої світової війни між 1941 та 1944 роками у складі незалежної Фінляндії. Відтак — у складі Ленінградської області.

Згідно із законом від 1 вересня 2004 року № 50-оз належить до муніципального утворення Красноозерне сільське поселення[1].

Населення ред.

Чисельність населення
2007[2]2010[3]
1727
5
10
15
20
25
30
2007
2010

Примітки ред.

  1. Областной закон «Об установлении границ и наделении соответствующим статусом муниципального образования Приозерский муниципальный район и муниципальных образований в его составе». Архів оригіналу за 1 червня 2014. Процитовано 2 серпня 2013. (рос.)
  2. Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
  3. Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.