Сидорович Савина Осипівна
Сави́на (Єлизавета) Осипівна Сидоро́вич (5 травня 1895, Монастириська — 25 листопада 1972, Львів) — українська етнографиня та педагогиня, дослідниця декоративно-ужиткового мистецтва України, громадська діячка.
| Сидорович Савина Осипівна | |
|---|---|
 Савина Сидорович (кінець 1930-х років) | |
| Народилася | 5 травня 1895 Монастириська, Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Австро-Угорщина |
| Померла | 25 листопада 1972 (77 років) Львів, Українська РСР, СРСР |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна |  Австро-Угорщина.svg){kind=small} Польська Республіка СРСР |
| Діяльність | мистецтвознавиця, вчителька |
| Відома завдяки | ужиткове мистецтво |
| Заклад | Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка, Пласт, Рідна школа і Сокіл |
Життєпис
ред.Народилася 5 травня 1895 року в родині художника-іконописця Осипа Сидоровича та Ганни з Лазаркевичів у селі Монастириська, Бучацького повіту, Австро-Угорщина (нині — Чортківського району Тернопільської області, Україна).
Спочатку навчалася у народній (початковій) школі в рідних Монастириськах, закінчивши яку у 1905 році, вступила в четвертий клас «школи вправ» при державній учительській жіночій семінарії у Львові, де вже навчалася її старша сестра Марія. Упродовж 1906—1910 років навчалася в гімназії сестер Василіянок у Львові. Товаришувала з дочкою етнографа Володимира Гнатюка Іриною, теж ученицею цієї гімназії.
З 1910 року Савина Сидорович навчалася в учительській семінарії Українського педагогічного товариства. Іспит зрілості склала напередодні війни, у 1914 році. Була членом молодіжної спортивно-патріотичної організації «Сокіл», брала активну участь у роботі «Пласту». За рекомендацією Володимира Гнатюка Савина Сидорович, у 1915—1916 роках працювала в бібліотеці Наукового товариства імені Шевченка, де впорядковувала архів товариства, пошкоджений під час окупації Львова.
У 1916–1918 роках у складі заснованого у Львові «Бюро культурної помочі для окупованих земель» Савина Сидорович разом з іншими учителями з Галичини брала участь в організації українських шкіл на Волині. Зокрема, вчителювала у Володимирі, була директором школи. У відомому альбомі «Українські Січові Стрільці, 1914—1920» (Львів, 1939 р.) вміщена світлина з підписом: «Учителька Савина Сидорович у волинській школі навчає на вільному воздусі». У Володимирі Савина Йосипівна працювала до жовтня 1918 року. Тоді школу вже перевели у нове, двоповерхове приміщення у центрі міста. З того періоду життя вчительки збереглася пам'ятка — золотий наручний годинник з дарчим написом: «Савині Сидорович від Січових стрільців у Володимирі».
У 1918—1920 роках Савина Сидорович працювала в українських освітніх закладах Коломиї (нині Івано-Франківська область), згодом викладала на Українських семінарських коедукаційних курсах та у II Державній учительській семінарії у Львові. Прагнення здобути ґрунтовніші знання привело молоду дівчину у Державний інститут ужиткового мистецтва у Варшаві. Після закінчення студій у 1929 році, Савина Осипівна вчителювала у навчальних закладах Львова, зокрема, у 1940—1944 роках — ремісничій школі.
У 1944 році Савина Йосипівна обрала близький їй фах етнографа. З українською етнографією була пов'язана її діяльність аж до виходу на пенсію у 1964 році. Від 1944 року — наукова співробітниця Державного музею етнографії та художнього промислу АН УРСР у Львові, у збірці якого «Матеріали з етнографії та мистецтвознавства» (випуски III—VIII; 1957—1963) з'явилися її розвідки про розвиток ткацтва в Україні, зокрема, на західних її землях.
Авторка довідника «Вказівки для ведення ручної праці на першому році навчання» (1924), співавтор видання альбомів «Українські вибійки» (1950), «Тканини і вишивки» (1960), монографії «Художня тканина західних областей УРСР» (посмертне видання завдяки ініціативі директора музею етнографії та художнього промислу АН УРСР Гошка Ю. Г.; 1979) та інших.
Померла 25 листопада 1972 року у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі (поле № 62)[2].
Родина
ред.Батьки — Осип Сидорович і Ганна Лазаркевич. Теодор (дід) та Осип (батько) були художниками-іконописцями. Старша сестра Марія була дружиною відомого українського історика Івана Крип'якевича.
Примітки
ред.- ↑ Вічна Ватра на Личакові: могили пластунів у Львівському історико-культурному музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар» — Львів: 2007. — С. 42. — 76 с.
- ↑ Вітер в долонях, 2017.
Джерела та література
ред.- Роксоляна Загайська. Вітер в долонях: Книга проходів Личаківським цвинтарем. — Львів : Апріорі, 2017. — 416 с. — ISBN 978-617-629-367-5.
- Матейко К. І. Використання в сучасному одязі елементів традиційного вбрання / К. І. Матейко, С. Й. Сидорович // Народна творчість та етнографія. — 1963. — Вип. 2. — С. 14—28.
- Сидорович Савина // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — С. 2805. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Пиндус Б. Сидорович Савина (Єлизавета) Осипівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 553. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Сус І. Архів українського етнографа Савини Сидорович у фондах відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.
Посилання
ред.- Савина Йосипівна Сидорович. Учитель та етнограф. info.library.te.ua. Тернопільська обласна універсальна наукова бібліотека. 5 січня 2022. Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 6 травня 2023.