Відкрити головне меню

Сигнальна система (від лат. signum «знак» та дав.-гр. σύστημα «ціле», «з'єднання») — система умовно-рефлекторного і безумовно-рефлекторного зв'язків вищої нервової системи[1] тварин включно з людиною, рефлекс щодо навколишнього світу. Зазначений термін введений Іваном Павловим для характеристик розрізняння тварин від людей, різниці сигнальної діяльності їх мізків, на виявлення специфічних типів людей[1] (див. «Ідеалізм», «Матеріалізм»).

Розрізняють сигнальні системи:

Загалом сучасні науковці приділяють увагу пінеальній залозі (шишкоподібне тіло, епіфіз) в розумінні сигнальних систем щодо свідомості, надсвідомості, підсвідомості[2]. Окремо сигнальні системи одна від одної не існують, а є у взаємодії[1].

Способом регуляції поведінки живих істот є перша сигнальна система та друга сигнальна система в навколишньому світі, властивості яких сприймаються головним мозком у вигляді

  • сигналів, або
  • вловлюються безпосередньо органами почуття (відчуття кольору, запаху, звуку й ін. - це дія першої сигнальної системи[1], див. «Іманентність»). Тобто формування уяви завдяки сприйняттю інформації через канали — дотик, смак, зір, нюх та слух.

Уявлення у вигляді знакової системи мови - це дія другої сигнальної системи, що в процесі праці та мовного спілкування дозволяє відображати навколишній світ у зрозумілій узагальненій формі; взаємодіє з першою сигнальною системою[1]. Тут слід розглядати знак як одиницю інтелектуальної активності словом, абстрагуванням і т.п.: Знаки як носії культурного змісту, музикальних звуків, вираження рухами, малюнки і т.п.[1].

Перша сигнальна система розвинена практично у всіх тварин тоді, коли друга сигнальна система присутня тільки у людини і, можливо, у деяких китоподібних. Це пов'язано з тим, що тільки людина здатна формувати частково відокремлений (абстраговний-абстрактний) від обставин образ (також — художній образ, психологічний образ). Після проголошення слова «цитрина» людина може уявити, яка вона кисла і зазвичай кривиться, коли їсть її, тобто проголошення слова викликає в пам'яті образ (спрацьовує друга сигнальна система); якщо при цьому почалося підвищене відділення слини, то це робота першої сигнальної системи. — Так знаючи цю особливість Чарлі Чаплін вирішив допомогти своєму другові на конкурсі духових оркестрів: він став перед оркестром-конкурентом та почав без виразу емоцій на обличчі їсти лимон, дивлячись на це у музикантів виділялася слина, вона забивала труби духових інструментів і з-за чого знижувалася якість гри на музичних інструментах.

Сигнальна система є предметом вивчення фізіології вищої нервової діяльності людини і етології. Акцент на дослідженні першої та другої сигнальних систем робив Іван Павлов, що далі розробив Леон Орбелі[ru][1]. Автором концепції третьої сигнальної системи став — Ігор Геллер[3].

Типи людейРедагувати

При відносному домінуванні в людині першої сигнальної системи складається художній тип особистості (емоційність), а при превалюванні другої сигнальної системи — розумовий тип (інтелектуальність)[1]; а при переважанні третьої сигнальної системи — духовний тип (духовність)[4][5].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и Сигнальные системы // «Психология» (словарь) / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд. — г. Москва, «Политиздат», 1990 г. — 494 с. — С. 360–361. ISBN 5-250-00364-8 (рос.)
  2. Dylan Charles, «Do Electromagnetic Fields Affect the Pineal Gland, Limiting Human Consciousness?», Waking Times, November 20, 2012 (англ.)
  3. Павел Сергеевич Лачёв, 2.5.1. Сигнальные системы // «Основы русской семантики Архівовано 30 вересень 2015 у Wayback Machine.», монография, 10.01.2015 (рос.)
  4. Шмелев Игорь, «Третья сигнальная система» / The Third Signal System (пер. с англ. И. Иванова), изд. И. Шмелев, серия «Золотое сечение», 2006 г. — 348 с. — ISBN 5-85952-016-6 (рос.)
  5. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок ncbi не вказаний текст

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати