Сибіряков Олександр Іліодорович

співак (тенор) і антрепренер

Олекса́ндр Іліодо́рович Сибіряко́в (нар. 28 травня 1863(18630528), Київ — пом. 26 жовтня 1936, Сараєво) — оперний співак (тенор), антрепренер і театральний діяч.

Сибіряков Олександр Іліодорович
A I Sibiryakov.jpg
Народився 28 травня 1863(1863-05-28)
Київ, Російська імперія
Помер 26 жовтня 1936(1936-10-26) (73 роки)
Сараєво, Королівство Югославія
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність оперний співак
Alma mater Київське реальне училище[d] і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова

БиографияРедагувати

Народився 28 травня 1863(18630528) року в Києві в заможній родині. Його батько Іліадор Іванович Сибіряков був підприємцем та інженером з устаткування та експлуатації цукрових заводів, мав маєток та низку цукрових заводів в Київській губернії.

1886 року закінчив Київське реальне училище, де одержав диплом спеціаліста у справах комерції.

1887—1890 років навчався співу у Петербурзькій консерваторії (рік в класі Камілло Еверарді, згодом у Станіслава Габеля), а також по класу рояля у Миколи Лаврова[1].

Удосконалював свою вокальну майстерність в Італії. Співав у різних оперних трупах Росії.

1897—1900 й 1913—1915 років — антрепренер Одеського Міського театру (нині Одеський національний академічний театр опери та балету).

1897 року він уклав контракт з Театральною комісією, згідно з яким із вересня до листопада у Міському театрі виступала російська драма, а з листопада до Великого Посту — опера.

Вивчав найкращі оперні постановки в Петербурзі, Москві й за кордоном Російської імперії.

Запрошував в свою антрепризу на гастролі Медею Мей і Миколу Фігнера, Л. Г. Яковлєва та ін.

На свої кошти, які йому дістались в спадщину від батька, побудував в Одесі театр, названий його ім'ям (відкриття відбулось 16 жовтня 1903 року виставою за п'єсою Л. М. Толстого «Плоди просвіти»).[2] Нині тут розміщений Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька.[3]

1906 і 1913 року пожежі в будівлі театру Сибірякова нанесли Олександру Іліодоровичу великі збитки, врешті він розорився і продав будівлю присяжному повіреному Стамерову. Під час пожежі 1913 року значно постраждало майно трупи М. Лівського, який орендував будівлю театру.

1918 року співав на сцені київських театрів; орендував в Одесі будівлю свого колишнього театру, де як режисер ставив драматичні постановки.

1919 року Сибіряков емігрував за кордон разом з актрисою Мансвєтовою і доньками, залишивши дружину і синів в Одесі.[4]

Працював режисером у Національному театрі в Сараєво. Його друга дружина Лідія Василівна Мансвєтова (1893—1966)[5] з 1926 по 1946 рік поставила в Сараєво до 50 п'єс і грала в них.[6]

Помер 1936 року в Сараєво.

РодинаРедагувати

З дружиною Марією Іванівною мав двох синів (Олексій, Олександр) і трьох дочок (Варвара, Тетяна, Ксенія).

Син Олексій був піаністом, помер 1941 року.

В Одесі і зараз живуть його нащадки,[7] зокрема онука Валентина Олексіївна Сибірякова.[8][9]

Сред його родичів — Ганна Воробйова (1817—1901), російська оперна співачка (контральто).

 
Будівля театру Сибірякова. Листівка початку ХХ століття

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати