Відкрити головне меню
Пустеля Сечура

Пустеля Сечура (Перуанська пустеля) — пустеля, розташована на західному узбережжі Перу, в північно-західній частині Південної Америки. Згідно з визначенням Всесвітнього фонду дикої природи, займає прибережну смугу між Андами і Тихим океаном більшої частини Перу та півночі Чилі (від провінції Піура на південь до пустелі Атакама), тягнучись углиб материка на 20-100 км та займаючи площу 188 735 км². Проте перуанські джерела зазвичай обмежують пустелю північно-західною частиною країни, фактично залишаючи південні пустелі Перу без назви, посилаючись на все узбережжя виключно як чала або коста.

Ґрунти пустелі піщані і кам'янисті. Тут знаходиться одне з найбільших у світі родовищ фосфатів, що містить також рідкісноземельні елементи і метали.

КліматРедагувати

Пустеля Сечура відноситься до екстраарідних пустель, пасатна інверсія на східному краю могутнього субтропічного антициклона, що регулярно виникає в даному регіоні, утрудняє перенесення вологи вгору, що є причиною дуже малої кількості опадів (20-50 мм на рік). Дощі випадають раз в кілька років, що не дивно, враховуючи близькість пустелі Атакама — найсухішого місця на планеті.

Сечура — найпрохолодніша зі всіх пустель, середньорічна температура тут становить 22 °C. Холодні прибережні води і стійкі південно-західні вітри знижують температуру повітря на узбережжі і обумовлюють її постійність. Улітку(з грудня по березень) на її території тепло і сонячно, середня температура перевищує 24 °C. Взимку (з червня по вересень) прохолодно і хмарно, температура змінюється від 16 °C вночі до 24 °C вдень. Взимку з моря утворюються негусті тумани (товщина шару — 300—400 метрів), які піднімаються на висоти 700—1000 м, надаючи тінь і прохолоду та захищаючи землю від надмірного випаровування. Поверхневі води з самій пустелі майже повністю відсутні. Для пустелі характерні часті і сильні вітри, які переміщають на значні відстані маси піску.

ІсторіяРедагувати

Численні річки, що перетинають пустелю, відвіку були центрами цивілізацій, таких як культура Мочика, яка процвітала на рибальстві, вирощування морських свинок, гарбузів і арахісу. Їх послідовник, культура Сікан (приблизно 800—1300 роки) відома своєю золотою металургією. Іригаційне землеробство по берегах річок використовується і в даний час.

Пустеля отримала свою назву від міста Сечура. У 1728 році місто було знищене цунамі та було перенесене на нове місце.

Явище Ель-Ніньйо іноді викликає в регіоні повені. У 1998 році повінню залило прибережну частину пустелі. В результаті на сухому безплідному ґрунті тимчасово утворилося друге за величиною в Перу озеро (довжина 145 км, ширина 30 км, глибина 3 м)[1].

ПосиланняРедагувати

Ресурси ІнтернетуРедагувати