Сер Френсіс Оньє
Френсіс Оньє (1558 – 1632) – І барон Он’є з Лонгфорда, відомий як лорд Оньє, предок графів Лонгфорд, депутат Палати лордів парламенту Ірландії, Радник Таємної Ради Ірландії, магістр рукописів Ірландії в часи королів Англії, Шотландії та Ірландії Якова I та Карла І. У 1619 році в час вакансії посади лорд-канцлера Ірландії обіймав посаду уповноваженого охоронця Великої Державної Печатки Ірландії.
| Сер Френсіс Оньє | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1558 Кембридж, Англія |
| Помер |
1632[1][2] Дублін, Ленстер |
| Країна |
 Королівство Англія |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Триніті-коледж (Кембридж) і Вестмінстерська школаd |
| Членство | Gray's Innd |
| Посада | член Палати громад у Парламенті Англіїd, Member of the 1589 Parliamentd[1] і член Парламенту 1597-1598d[1] |
| Діти | Ambrose Aungierd |
Життєпис ред.
Походження та ранні роки ред.
Френсіс Оньє народився в 1558 році в Кембриджі, Англія. Він був старшим сином Річарда Оньє, есквайра та його дружини Роуз Стюард. Його батько був адвокатом і входив до юридичної спілки «Грейс Інн». Крім цього він був багатим землевласником.
Френсіс Оньє отримав освіту у Вестмінстерській школі та в Трініті-коледжі в Кембриджі, перш ніж вступити до юридичної школи «Грейс Інн» у 1577 році. Він працював у багатьох юридичних спілках, отримав ступінь читача в «Грейс Інн» у 1602 році. Він був обдарованим юристом, заслужив похвалу Френсіса Бекона. Його батька було вбито у його власних покоях у 1597 році після того, як його втретє обрали на посаду скарбника «Грейс Інн». Його тіло кинули в Темзу. Молодший брат Френсіса Оньє – Річард Оньє був повішений за злочин у Тайберні 25 січня 1598 року.
Пізні роки ред.
У результаті свого першого шлюбу Френсіс Оньє оселився в Іст-Клендоні, графство Суррей, Англія. Жив там протягом 1590-х років. Там же став другом сера Вільяма Мора з Лоселі. У 1609 році король Англії, Шотландії та Ірландії Яків I призначив його радником Таємної Ради Ірландії, потім на посаду майстра рукописів Ірландії. Того ж року він був посвячений у лицарі в Гринвічі королем Яковом І. Король Англії Карл I у 1625 році знову призначив його на ці ж посади.
У 1614 році Френсіс Оньє став депутатом Палати лордів парламенту Ірландії, служив уповноваженим по справах англійської колонізації Манстера у 1616 році та графства Лонгфорд у 1620 році. У 1619 році він був призначений уповноваженим Великої Печатки Ірландії після смерті архієпископа Томаса Джонса. У 1621 році він отримав титул лорда Оньє, як барон Оньє з Лонгфорду за грамотою, у якій стверджувалося, що він походить від графів Оньє. Він придбав землі монастиря білих монахів у Дубліні, де він проживав: там у 1677 році вулиця Оньє була названа на честь його родини.
Родина ред.
Френсіс Оньє був тричі одружений і мав багато дітей у цих шлюбах. Перший раз він одружився з Фіцджеральдою, сестрою XIV графа Кілдер, і мав з нею шестеро дітей:
- Джеральд Оньєє – ІІ барон Оньє з Лонгфорду, що одружився з Джейн Онслоу, дочкою сера Едварда Онслоу
- Амброуз Онньє - канцлер собору Святого Патріка, що одружився з Грізел Балкелі, дочкою архієпископа Дубліна Ланселота Балкелі і був батьком Френсіса Оньєє, І графа Лонгфорд, Джеральда Оньє та Амброза Онньє, ІІ графа Лонгфорд
- Елізабет Оньє, що вийшла заміж за Саймона Керілла, потім за Річарда Барна, потім за Джона Мачелла
- Летіс Оньє, що вийшла заміж за Едварда Черрі з Дубліна, потім за сера Вільяма Денверса, потім за сера Генрі Холкрофта.
- Томас Оньє
- Френсіс Оньє (помер молодим)
Вдруге Френсіс Оньє одружився з Енн Барн, донькою сера Джорджа Барна III та Анни Джеррард, і мав з нею двох дітей:
- Джордж Оньє
- Френсіс Оньє
Втретє Френсіс Оньє одружився з Маргарет Кейв, донькою сера Томаса Кейва (помер у 1613 році) зі Стенфорд-Холла та його дружини Елеонори Сент-Джон. З нею в Френсіса не було дітей.
Джерела ред.
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (листопад 2023) |
- J. E. M., 'Aungier, Francis (1558-1632), of Gray's Inn, London and East Clandon, Surr.; later of Longford and Dublin, Ireland', in P.W. Hasler (ed.), The History of Parliament: the House of Commons 1558-1603 (from Boydell and Brewer, 1981), History of Parliament online.
- F. E. Ball, The Judges in Ireland, 1221-1921 (John Murray, London 1926), Vol. I, Book III - 1603 to 1690, pp. 244-46, pp. 322-23 (Google).
- 'Aungier, Francis', History of Parliament online. Extended account in C.H. Cooper and T. Cooper, Athenae Cantabrigienses Vol. II, 1586-1609 (Deighton Bell, Cambridge; Macmillan & Co, London, 1861), pp. 229-30.
- 'Aungier, Francis (1558-1632)', History of Parliament online.
- C. H. Cooper, Annals of Cambridge, Vol. 3 (Warwick & Co (Printers), Cambridge 1845), pp. 255-56 (Google).
* "Viscount Leinster", in A. Collins, ed. E. Brydges, Collins's Peerage of England; Genealogical, Biographical and Historical, Greatly Augmented &c., 9 Vols (F.C. and J. Rivington, et al., London 1812), VI, p. 173 (Google). * 'Family of Lord Aungier', in J. Lodge, revised M. Archdall, The Peerage of Ireland: Or, a Genealogical History of the Present Nobility of that Kingdom Vol. III (James Moore, Dublin 1789), pp. 376-78.
- B. Burke, 'Aungier - Baron Aungier of Longford', in A Genealogical History of the Dormant, Abeyant, Forfeited, and Extinct Peerages of the British Empire, New Edition (Harrison, London 1866), p. 18 (Google).
- 'Family of Cherry', in 'XV: Extracts from the Parish Registers of Camberwell, Surrey', F. Madden and B. Bandinel (eds), Collectanea Topographica et Genealogica, Vol. 3 (John Bowyer Nichols & Son, London 1836), pp. 158-59 (Google).
- V. C. D. Moseley and R. Sgroi, 'Holcroft, Sir Henry (c.1586-1650), of Long Acre, Westminster and Greenstreet House, East Ham, Essex' in A. Thrush and J.P. Ferris (eds), The History of Parliament: the House of Commons 1604-1629 (Cambridge University Press, 2010), History of Parliament online.
- Margaret Cave married first, Sir John Wynn (eldest son of Sir John Wynn, 1st Baronet), who died 1621, The History of the Gwydir Family written by Sir John Wynn, Knt. and Bart. (Woodall and Venables, Oswestry 1878), Table IV, inter pp. 104, 105.; second Francis Aungier; and third Sir Thomas Wenman. J. Nichols, The History and Antiquities of the County of Leicester, Vol. 4 Part 1 - Guthlaxton Hundred (John Nichols and Son, London 1807), p. 352.