Вікіпедія

Серпентин (озеро)

(Перенаправлено з Серпантин (озеро))
Не плутати з серпентини.

Серпентин або Змійовик (англ. The Serpentine) — рекреаційне штучне озеро площею 16 га у Гайд-парку, Лондон, Англія, створене в 1730 році за наказом королеви Кароліни. Хоча термін вживається для позначення всієї акваторії, насправді назва відноситься тільки до східної частини озера. Міст Серпентин, який позначає межу між Гайд-парком і Кенсінгтонськими садами, також відзначає західну межу Серпентина; довга і вузька західна частина озера має назву Довга Вода. Серпентин (Змійовик) отримав свою назву через форму, яка по-зміїному вигинається[1], хоча озеро має тільки один вигин.

Серпентин
англ. Serpentine
Серпентин
Вид на міст Серпентин від Кенсінгтонських садів
Вид на міст Серпентин від Кенсінгтонських садів
51°30′19″ пн. ш. 0°10′10″ зх. д. / 51.50528° пн. ш. 0.16944° зх. д. / 51.50528; -0.16944
Розташування
Країна  Велика Британія
Регіон Вестмінстер
Розташування Лондон
Геологічні дані
Тип штучне озеро, створене 1730
Склад The Long Waterd
Розміри
Площа поверхні 0,162 км²
Глибина середня макс. 5,30 м, дані 2012  м
Глибина макс. 5,3 м
Довжина 1,2 км
Ширина 0,183 км
Об'єм макс. 393700 (при 14.96м AOD) км³
Вода
Період оновлення 10 років до 2012, 5 місяців після травня 2012  рік
Басейн
Вливаються три свердловини з шару Верхньої Крейди
Витікають зливнева каналізація
Країни басейну Англія
Інше
Острови 1
Серпентин (озеро). Карта розташування: Велика Британія
Серпентин (озеро)
Серпентин (озеро) (Велика Британія)
Мапа
CMNS: Серпентин у Вікісховищі

Спочатку озеро живили річка Вестборн та струмок Тайберн-Брук, в 1830-х роках в озеро вода перекачувалась з Темзи. Тепер вода закачується з трьох свердловин в Гайд-парку, остання з яких облаштована у травні 2012 року в рамках реконструкції озера 2011—2012 років. Серпантин був фокусною точкою для Всесвітньої виставки 1851 року, а зовсім недавно був місцем проведення плавального етапу чоловічого і жіночого тріатлону і марафонських запливів у Літніх Олімпійських іграх 2012. З 1864 року Плавальний клуб Серпантину організовує 100-ярдну гонку кожний Різдвяний ранок на кубок Пітера Пена, заснований Дж. М.Баррі, творцем вигаданого персонажа Пітера Пена.

Довкола озера є багато рекреаційних об'єктів, а також можливість покататися на човні по самому озеру. В 1860 році Серпантин мав бути модифікованим у ставок для ковзання з формальними краями. Ця схема не була реалізована.

Серед визначних пам'яток неподалік від озера знаходиться Меморіальний фонтан Діани, принцеси Уельської.

Географія озера ред.

 
Шлюзові ворота греблі 1730 року в східній частині озера

Спочатку озеро живила річка Вестборн, яка входила в Італійський сад на північно-західному кінці Довгої Води. Вестбурн перестала постачати воду до Серпантину в 1834 році, коли річка стала забрудненою[2], і воду почали перекачувати з Темзи. Зараз вода подається з трьох свердловин, пробурених до Верхнього Крейдового горизонту. Перша свердловина знаходиться в Італійському саду, друга — біля Меморіалу Діани і третя, пробурена в 2012 році на глибину 132 м, знаходиться за 50 м від Меморіалу Діани. Від цієї точки Довга Вода тече на південний схід до мосту Серпентин, де озеро вигинається на схід, слідуючи природним контурам землі. На східному кінці вода з озера витікає через шлюзи дамби, утворюючи невеликий декоративний водоспад на Делл. Витік історично не забезпечував водоспад і в лощині нижче греблі були встановлені ре-циркуляційні насоси, щоб підтримувати цю функцію. Реставраційні роботи у 2012 році відновили потік води, яка втікає у озеро, і цей водоспад тепер відновлений у первинному варіанті. Історично річка текла на південь від дамби, позначаючи межу між Вестмінстером і Кенсінгтоном, але з 1850 року вона була заведена в трубу під землею і впадає в Темзу неподалік від моста Челсі[3].

Озеро має максимальну глибину 5,3 метри, як показали батиметрічні дослідження дизайну озера «Королівськими парками» в 2010 році, хоча часто повідомляється про більшу глибину.

На березі озера є два ресторани[4] і різні рекреаційні об'єкти.

Історія ред.

 
Деталь карти Джона Рока 1746 року показує новостворений Серпантин. Також видимі доріжки, які сходяться на Круглому ставку на захід від озера.

В 1730 році королева Кароліна, дружина Георга II, наказала загатити дамбою річище Вестборн у Гайд-парку під час загальної реконструкції Гайд-парку та Кенсінгтонських садів. Оригінальні монастирські рибні ставки, що ймовірно існували в цьому місці, були змінені під ча реконструкції 1730—1732 років для створення єдиного озера[5] (у той час річка Вестборн формувала одинадцять природних ставків у парку). В 1730-х роках озеро наповнилось водою до його поточного розміру і форми. Перепланування було проведено королівським садівником Чарльзом Бріджменом, який загатив Вестборн, щоб створити штучне озеро, і викопав великий ставок у центрі Кенсінгтонських садів (Круглий ставок), який мав стати фокусом для доріжок парку[6].

На час будівництва Серпентину, штучні водойми, як правило, створювали довгими і прямими. Серпентин став одним з найбільш ранніх штучних озер, створених, щоб виглядати природно[7], і широко імітувався в садах і парках по всій Британії[7].

 
Довга вода, вид від Італійського саду. Велика кількість лебедів-шипунів гніздується на цій ділянці.

Озеро прославилося в грудні 1816 року, коли Гарієт Вестбрук, вагітна дружина поета Персі Біші Шеллі, була знайдена потонулою в озері Серпентин[8], залишивши передсмертну записку на ім'я її батька, сестри і чоловіка.[9] Шеллі одружився з Мері Уолстонкрафт Годвін менше ніж через два тижні.

 
Міст Серпантин

Озеро було фокусом святкувань 1814 року, які відзначали століття правління Ганноверської династії і відтворювали перемогу англійців у Трафальгарській битві за дев'ять років до того[10], і фокусом Всесвітньої виставки 1851 року, коли Кришталевий палац стояв на його південному березі[7] Після введення більш жорстких вимог щодо захисту навколишнього середовища в парку, переїзду Кришталевого палацу і будівництва поруч комплексу музеїв і виставок Альбертополісу, масштабні події перестали проводити на березі Серпантину. Однак, воно було місцем для урочистостей 1977 року Срібного ювілею (25-ї річниці сходження королеви Єлизавети ІІ на трон)[5] і одним з місць проведення змагань Олімпіади 2012[11].

В 1820-х роках парк сильно перебудовано Децимусом Бертоном. У той же час Джон Ренні збудував міст Серпантин як частину прокладеної дороги Вест-Керіедж-драйв вздовж межі між Гайд-парком і Кенсінгтонськими садами, розділивши озеро на Серпантин (схід) і  Довгу Воду (захід)[7].

 
Вид через Довгу Воду на Кенсінгтонський Палац
 
Меморіал Едварда Дженнера

В 2011 році Королівський парк розпочав відновлення Серпантину за для поліпшення стану води та якості водного середовища. Результатом реалізації проекту стало істотна зміна гідрологічного режиму озера, швидкість зміни води в якому скоротилась з 10 років до 4-5 місяців в результаті надходження води з нової свердловини. Три глибокі свердловини, просвердлені до шару Верхньої Крейди, тепер постачають у озеро до 900 000 кубічних метрів води на рік, забезпечуючи, щоб вода озера залишалась свіжою і не застоювалася. Крім того, історично забруднені відкладення озера були очищенні, а поживні речовини у мулі хімічно нейтралізовані. По-третє, кисневий стан води та в цілому змішування води озера знаходиться тепер під контролем серією з 24 аераційних насосів, встановлених на дні озера. Вони гарантують, що рівні розчиненого кисню в озері не впадуть і не призведуть до хронічного екологічного стресу. Також, була переглянута загальна екологія озера  і деякі великі лящі і сазани були з нього видалені в лютому 2012 року, щоб зменшити порушення ними донних відкладень і рослинності озера. Ці заходи здійснювалися у період з жовтня 2011 по червень 2012 року. У результаті якість води в озері була відмінна і озеро стало надзвичайно популярним місцем для плавальної частини Лондонського Триатлону 2012 та марафонського запливу у серпні 2012 року.

Рекреація ред.

Плавання ред.

Прямокутна зона для купання на південному березі була відкрита в 1930 році. Відома як Лідо-Ленсбері, вона відокремлена перегородкою від іншої частини озера периметром буйків[5]. За вхід в Лідо здіймається плата. Переважно воно відкрито лише влітку, між 10:00 та 17:30, хоча члени Клубу плавання Серпантину можуть плавати цілорічно з 06:00 до 09:30. Різдвяний швидкісний заплив (гонка) на кубок Пітера Пена доступний тільки для постійних учасників суботніх змагань з плавання взимку[12]

Серпантин був використаний як місце для плавальної частини тріатлону і плавального марафону на Олімпійських іграх 2012[11].

Кубок Пітера Пена ред.

 
«Гайд-парк» роботи Каміля Піссарро, 1890, показує стежку вздовж південного берега Серпантину

З 1864 року на Серпантині відбувається 100-ярдові (91.4 м) змагання з плавання (гонка) кожний Різдвяний ранок о 9-й ранку. В 1904 році письменник Джеймс Баррі вручив Кубок Пітера Пена переможцю гонки; традиція, яка триває досі. Внаслідок небезпеки купання в крижаній воді, гонка відкрита тільки для членів Плавального клубу Серпантину[12].

Плавання на човнах ред.

Веслові човни можна взяти напрокат. В 2002 році на Серпантині відбулися Світові спринтерські змагання з веслування, в яких кілька міжнародних екіпажів на швидкість гребли 500 м.[13]

Solarshuttle ред.

Влітку сонячний човен «Solarshuttle» перевозить пасажирів між північним і південним берегом Серпантину. Маючи 14 м завдовжки та перевозячи 42 пасажира, він є найбільшим пасажирським човном повністю на сонячних батареях, що працюють у Великій Британії.[14]

Пам'ятки ред.

Меморіал Голокосту розташований в східній частині Серпантину, відразу за дамбою.

Меморіал на північному березі озера був зведений норвезькими моряками в 1978 році як подяка за притулок який вони здобули у Великій Британії після того, як їх країна капітулювала перед німцями в 1940 році, під час Другої Світової Війни.[15]

Меморіальний фонтан Діани, Принцеси Уельської розташований на південному березі Серпантину біля Вест-Керіедж-драйв. Хоча на початку він мав проблеми і його довелося закрити на місяць через три тижні після його відкриття, він став однією з найпопулярніших пам'яток Великої Британії, з 800 000 відвідувачів на рік[16][17]. 

Галерея Серпантин знаходиться також на південному березі, а Галерея Серпентин-Саклер за проектом Захи Хадід відкрито в 2013 р. у будівлі колишнього порохового складу 1805 року, в п'яти хвилинах ходьби від Галереї Серпентин через міст.

На північному березі озера, навпроти Лідо, є два автономних човневих ангари — східний човневий ангар 1903 року, зведений Королівським гуманітарним товариством, та західний човневий ангар 1952 року, збудований до запуску нового хлорування, щоб замінити колишній ангар, розбомблений 1940 року[18]. Поруч знаходиться трав'яний амфітеатр відомий як Кокпіт. Цей колишній покинутий гравійний кар'єр[19] був ареною концерту The Rolling Stones «Стоунз (гра слів — камені) в парку» 1969 року. Концерти тут відбуваються з 1968 року. Цю ділянку можна також побачити у фільмі 1953 року «Женев'єва» як відправну точку щорічних Перегонів старих автомобілів Лондон-Брайтон, які дійсно починаються від Гайд-парку[20].

Див. також ред.

Галерея зображень ред.

  •  
    Вид на схід від моста Серпентин
  •  
    Італійський сад; вода для фонтанів поступає зі свердловини.
  •  
    Фонтани Італійського саду
  •  
    Італійський сад
  •  
    Вид на південь через Серпентин на Меморіальний фонтан Діани на південному березі.
  •  
    Серпентин у дощ, вид на південний схід в напрямку бараків Гайд-парку
  •  
    Міст Серпентин з північного берега
  •  
    Лідо Ленсбері
  •  
    Вид на Серпентин з доріжки на дамбі
  •  
    Бруталістська архітектура ресторану Делл, розташованого на північному кінці дамби, домінує східний кінець озера.
  •  
    Меморіал Голокосту, одразу на схід після дамби
  •  
    Міст Серпентин знизу
  •  
    Solarshuttle, пришвартований перед бараками Гайд-парку

Примітки ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Серпентин (озеро)

  1. ↑ Hyde Park & Kensington Gardens Stroll. Urban75. November 2006. Процитовано 11 вересня 2007.
  2. ↑ Thomas Hawksley and the Project to Cleanse The Serpentine: 1859–1862. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 29 січня 2010.
  3. ↑ Cunningham, Peter (1850). Hand-Book of London. ISBN 0-7862-5354-1.
  4. ↑ Park Cuisine. The Royal Parks. Архів оригіналу за 3 серпня 2012. Процитовано 15 серпня 2012.
  5. ↑ а б в Hyde Park History & Architecture. The Royal Parks. 2007. Архів оригіналу за 10 серпня 2007. Процитовано 5 вересня 2007.
  6. ↑ Kensington Gardens – The Queen's gardens. Royal Parks Authority. Архів оригіналу за 9 жовтня 2007. Процитовано 11 вересня 2007.
  7. ↑ а б в г Hyde Park: Park of Pleasure. The Royal Parks. 2007. Архів оригіналу за 11 вересня 2007. Процитовано 5 вересня 2007.
  8. ↑ Ford, David Nash (2005). Percy Bysshe Shelley (1792–1822). Royal Berkshire History. Процитовано 5 вересня 2007.
  9. ↑ Harriet Shelley. University of Pennsylvania. Архів оригіналу за 22 лютого 2007. Процитовано 5 вересня 2007.
  10. ↑ Glorious Peace. Georgian Index. Архів оригіналу за 19 липня 2012. Процитовано 20 серпня 2012.
  11. ↑ а б Henry, Connie. Where the Olympic Events Would Take Place. BBC. Процитовано 5 вересня 2007.
  12. ↑ а б The Peter Pan Cup Christmas Morning Handicap Swim. Serpentine Swimming Club. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 5 вересня 2007.
  13. ↑ Serpentine Boating Lake, London. Tourist Information UK. Архів оригіналу за 9 червня 2012. Процитовано 15 серпня 2012.
  14. ↑ Serpentine solar boat to set sail. BBC News. 18 липня 2006. Процитовано 5 вересня 2007.
  15. ↑ Baker, 2002, с. 68.
  16. ↑ Diana fountain 'poorly managed'. BBC News. Процитовано 15 серпня 2012.
  17. ↑ Queen unveils new Diana fountain. BBC News. 6 липня 2004. Процитовано 15 серпня 2012.
  18. ↑ HYDE PARK MANAGEMENT PLAN (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2015. Процитовано 24 червня 2016.
  19. ↑ The Cockpit. PastScape. Процитовано 15 серпня 2012.
  20. ↑ The Park is the star. The Royal Parks. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 15 серпня 2012.

Бібліографія ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серпентин_(озеро)&oldid=41864128