Середньотоновий стрій — (також «терцовий стрій») музичний стрій що використовувався у ранньому бароко.

З приходом Ренесансу змінилось ставлення до великої терції. До цього, упродовж майже всього середньовіччя терція вважалася дисонансом, однак пізніше починає розглядатися як один з основних консонантних інтервалів.

Уперше цей стрій описав 1523 року Прокуетро Аарон у праці «Toscanello de la Musica». Він писав, що великі терції треба настроювати співзвучно й чисто, наскільки це можливо. Пізніші теоретики описали цей спосіб настроювання за допомогою математичних відношешь.

Теоретична основаРедагувати

Загальна ідея строю — побудова за допомогою чистих великих терцій.

Відомо, що піфагорейська терція будується шляхом підвищення тону на чотири квінти та зниження на дві октави, що майже дорівнює натуральній терції 5/4

 

Спробуємо обчислити середньотонову квінту, припускаючи, що натуральна терція також еквівалентна чотирьом квінтам

 

тобто

 

Відповідно квінта дорівнює:

 

а повний тон дорівнює

 

Піфагорейська квінта співвідноситься з середньотоновою як

 

Це відповідає 1/4 дідімової комми

ПобудоваРедагувати

Основний тон: C, початок побудови Es і далі по квінтовому колу

Побудову звукоряду можна виконати так само, як і в Піфагорійському строї, тільки взявши як основу не чисту квінту, а средньотонову, яка має співвідношення частот:

 .

Позначення ноти Відношення частоти до тоніки
Es  
B  
F  
C  
G  
D  
A  
E  
H  
Fis  
Cis  
Gis  

Таким чином можна отримати такі інтервали:

  • Вісім чистих великих терцій: Es-G, B-D, F-A, C-E, G-H, D-Fis, A-Cis, E-Gis
  • 11 середньотонових квінт: Es-B, B-F, F-C, C-G, G-D, D-A, A-E, E-H, H-Fis, Fis-Cis, Cis-Gis
  • Одну збільшену вовчу квінту: Gis-Es зі співвідношенням частот
 
  • Чотири дещо завищених великих терцій (зменшення кварти): H-Es, Fis-B, Cis-F, Gis-C
 

Наявність завищених терцій пов'язано з наявністю малого дієза, тобто з нерівністю трьох великих терцій однієї октави.

ДжерелаРедагувати