Сербське новіни
«Се́рбське нові́ни» (в.-луж. Serbske Nowiny, укр. Серболужицькі Новини) — вечірня газета, що видається в Верхній Лужиці (східна частина федеральної землі Саксонія в Німеччині). Єдина щоденна газета, що друкується верхньолужицькою мові. Видавець газети — Народне видавництво Домовіна (в.-луж. Ludowe Nakładnistwo Domowina), що є частиною серболужицького національного об'єднання «Домовіна», розташованої в Будишині. Видання газети підтримується за рахунок Фонду серболужицького народу, який фінансується федеральним урядом Німеччини і урядами земель Саксонія і Бранденбург. Газета виходить п'ять разів на тиждень[2]. Друкується у видавництві «Domowina».
 | ||||
|
| ||||
| Мова | верхньолужицька мова | |||
|---|---|---|---|---|
| Видавець | Видавництво Домовінаd | |||
|
| ||||
| Засновано | 1921 | |||
| Головний редактор | Q10708384? і Бенедикт Дирліх | |||
| Головний офіс | Бауцен[1] | |||
|
| ||||
| Serbske Nowiny | ||||
Історія ред.
Історія видання газети «Сербське новіни» починається з часу серболужицького національного відродження XIX століття, коли в Будишині в 1842 році було розпочато випуск щотижневого журналу про політику верхньолужицькою мовою «Тидзенська новіна» (в.-луж. Tydźenska Nowina). У 1850–1854 роках редакторами тижневика були Г. Зейлер і Я. А. Смолер (також був видавцем)[3]. З 1854 року газета «Тидзенська новіна» була перейменована в «Сербське новіни», а з 1921 року замість журналу видається щоденна газета під тією ж назвою.1937 року випуск газети був припинений рішенням влади Німеччини, але 1947 року газета стала видаватися в НДР під назвою — «Нова доба»(в.-луж. Nowa Doba). 1990 року газеті повернуто її споконвічну назву «Сербське новіни».[2]
Головні редактори ред.
- Гандрій Зейлер (1842—1848);
- Ян Арношт Смолер (1849—1884);
- Марко Смолер (1884—1937).
- Бенедикт Дирліх (1995—2011).
- Янек Вовчер (з 2011 року).
Примітки ред.
- ↑ https://www.serbske-nowiny.de/
- ↑ а б Serbske Nowiny: Stawizny a narok našeho wječornika. Архів оригіналу за 1 травня 2019. (в.-луж.)
- ↑ Лаптева Л. П., Кунце П. История серболужицкого народа. — С. 14.(Перевірено 14 жовтня 2012)
Джерела ред.
- Walter J. Rauch: Presse und Volkstum der Lausitzer Sorben. Holzner, Würzburg 1959, (Marburger Ostforschungen 9, ISSN 0542-6537). (нім.)
- Manfred Thiemann (Hrsg.): Sorben. Ein kleines Lexikon = Serbja. Domowina-Verlag, Bautzen 1989, ISBN 3-7420-0405-0. (нім.)
- Völkel M. Serbske nowiny a časopisy w zašłosći a w přitomnosći. — Bautzen: Nakł. Domowina, 1984. (нім.)
- Гугнин А. А., Введение в историю серболужицкой словесности и литературы от истоков до наших дней, Российская академия наук, Институт славяноведения и балканистики, научный центр славяно-германских отношений, М., 1997, стр. 153, ISBN 5-7576-0063-2 (рос.)