Серафим II (Анін)
Серафим II Анін (*Дельвіна — 7 грудня 1779[1], Мгар, Гетьманщина) — Патріарх Константинопольський у 1757—1761.
| Серафим II | |
|---|---|
| Народився | 1690 Дельвіна |
| Помер | 7 грудня 1779 Мгарський монастир, Мгар, Лубенський район |
| Поховання | Мгарський монастир |
| Країна | Османська імперія |
| Діяльність | православний священник |
| Знання мов | новогрецька |
| Посада | Константинопольський патріархат |
| Конфесія | православ'я |
Біографія
ред.Серафим II народився в Дельвіне, розташованому на території сучасної південної Албанії, наприкінці XVII століття.[2] До обрання патріархом Константинопольським 22 липня 1757 року він був митрополитом Філіппопольським.[1]
Будучи патріархом у 1759 році, він вводить свято Андрія 30 листопада[3], а в 1760 році він дав перший дозвіл Космі Етолійському розпочати місіонерські подорожі селами Фракії.[4]
У 1759 році він запросив Євгенія Вульгаріса очолити реформи в Патріаршій академії, і під час свого перебування в академії під впливом проросійських ідеалів Серафима Вульгаріс сприяв повторному зближенню Російської імперії з Константинопольським Вселенським Патріархатом.[5][6] Як наслідок, 26 березня 1761 року Серафима II було скинуто з престолу та заслано на гору Афон[1], а османська влада замінила його Йоанікієм III. На Афоні він перебудував старий чернечий будинок і присвятив його святому Андрію. Цей будинок згодом стане скитом святого Андрія.[7]
У політичному плані підтримував Російську імперію під час російсько-турецької війни 1768-1774 років і створення православної проросійської держави на Балканах. У 1769 закликав грецьке населення до повстання проти турків.[2] Після поразки революції у 1776 р. переїхав в Україну, де й помер 7 грудня 1779 р.[1] Похований у Мгарському монастирі .
Серафим обраний патріархом 1757 року. Після позбавлення патріаршого престолу — перебував на Афоні, а з 1776 року — в Гетьманщині.
Помер 7 грудня 1779 року. Похований у Мгарському монастирі Лубенського полку Гетьманщини (нині Полтавська область).
Джерела
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Kiminas, Demetrius (2009). The Ecumenical Patriarchate. Wildside Press LLC. с. 41. ISBN 978-1-4344-5876-6.
- ↑ а б Σεραφεὶμ Β´. Ecumenical Patriarchate. Процитовано 19 червня 2011.(гр.)
- ↑ Μ.Γ.Βαρβούνη (2006). Το Οικουμενικό Πατριαρχείο, εκδόσεις Χελάνδιον. Athens. с. 117. ISBN 960-87087-5-3.(гр.)
- ↑ Nomikos, Michael (2000). Witnesses for Christ: Orthodox Christian neomartyrs of the Ottoman period, 1437-1860. St Vladimir's Seminary Press. с. 200. ISBN 0-88141-196-5.
- ↑ Demaras, Konstantinos (1972). A history of modern Greek literature. SUNY Press. с. 136. ISBN 0-87395-071-2.
- ↑ Angold, Michael (2006). Eastern Christianity. Cambridge University Press. с. 204. ISBN 0-521-81113-9.
- ↑ A brief history of Saint Andrew’s Skete