Сенін Юрій Леонідович
Юрій Леонідович Сенін (17 червня 1951, Брезоая, МРСР — 6 листопада 2022, Київ) — український юрист, суддя вищого кваліфікаційного класу, секретар пленуму та член президії Верховного Суду України, член Судової палати у цивільних справах. Заслужений юрист України (2004), кандидат юридичних наук (2013).
| Юрій Сенін | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Народився |
17 червня 1951 Брезоая, МРСР | ||||
| Помер |
6 листопада 2022 (71 рік) Київ, Україна | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||
| Країна |
 Україна | ||||
| Діяльність | юрист, суддя | ||||
| Alma mater | Херсонське морехідне училище (1970), Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (заочно; 1981) | ||||
| Науковий ступінь | кандидат юридичних наук (2013) | ||||
| Посада | секретар пленуму та член президії Верховного Суду України | ||||
| Нагороди |
| ||||
Життєпис ред.
Народився 17 червня 1951 року у селі Брезоая, Молдова, в сім'ї військовослужбовця.
У 1970 році закінчив Херсонське морехідне училище, працював на кораблях далекого плавання Радянського Дунайського пароплавства. З 1975 по 1981 рік навчався на заочному відділенні юридичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
У 1977 році став старшим консультантом відділу юстиції Виконавчого комітету Херсонської обласної ради. Цю посаду займав до червня 1982 року, коли був обраний народним суддею Комсомольського (нині — Корабельного) районного народного суду міста Херсон.
З 1985 року — суддя Херсонського обласного суду, член президії. На цій посаді працював 12 років. У грудні 1997 року обраний суддею Верховного Суду України, пізніше увійшов до складу Судової палати у цивільних справах. Суддя вищого кваліфікаційного класу, член президії.
У 2004 році нагороджений званням «Заслужений юрист України». З жовтня 2006 року — секретар пленуму Верховного Суду. Входив до складу редакційної колегії «Віснику Верховного Суду України»[1].
У 2013 році отримав науковий ступінь кандидата юридичних наук, захистивши дисертацію в Національному університеті «Одеська юридична академія» на тему «Новація як спосіб припинення зобов'язань за цивільним законодавством України»[2]. У 2016 році пішов у відставку.
Помер 6 листопада 2022 року. Похований на Байковому кладовищі.
Особисте життя ред.
Дружина Наталія Вікторівна — економістка. Виховали двох дітей, які теж стали суддями. Син Вадим Сенін — колишній суддя Солом'янського районного суду міста Києва[3][4], нині — адвокат юридичної фірми «Крупнова і партнери»[5]. Має трьох онуків.
Був футбольним вболівальником, підтримував київське «Динамо» та одеський «Чорноморець»[1].
Нагороди ред.
- 1991 — медаль «Ветеран праці»
- 2003 — почесна грамота Верховної Ради України
- 2004 — заслужений юрист України
- 2017 — орден «За заслуги» III ступеня
- 2021 — почесна грамота Ради суддів України