Сеньків Володимир Йосафатович

український учасник національно-визвольних змагань, політв'язень

Володимир Йосафатович Сеньків (26 червня 1954, Росохач, нині Україна — 7 вересня 2022, Сосулівка, Україна[1]) — український учасник національно-визвольних змагань, політв'язень, правозахисник. Кавалер ордена «За мужність» I ступеня (2006).[2]

Володимир Сеньків
Володимир Йосафатович Сеньків
Народився 26 червня 1954(1954-06-26)
Росохач, Чортківський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Помер 7 вересня 2022(2022-09-07) (68 років)
Сосулівка, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Нагороди
Орден «За мужність» I ступеня

Життєпис ред.

Володимир Сеньків народився 26 червня 1954 року в селі Росохачі, нині Чортківської громади Тернопільської области України.

Закінчив 8 класів. Служив рядовим в аеродромній роті Радянської армії в м. Василькові Київської области.

Заарештований 28 червня 1973 року в м. Тернополі СГ УКДБ в Тернопільській области. Член підпільної патріотичної Росохацької групи, яка в ніч з 21 на 22 січня 1973 року розвісила в м. Чорткові українські національні прапори і розклеїла антирадянські листівки на честь 55-ї річниці проголошення незалежності УНР. Засуджений 24 вересня 1973 року Тернопільським обласним судом в закритому засіданні на 4 роки таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Покарання відбував в таборі особливого режиму ВС-389/36 в селі Кучино Пермської області, де  був на той час наймолодшим в"язнем. Згодом перебував на засланні у селі Парабель Томської області. [3] Звільнений 1980 року, реабілітований.

Від 1999 року проживав у с. Сосулівці.

Про членів Росохацької підпільної організації Харківською правозахисною групою видана книжка «Юнаки з огненної печі»[4], відзнято документальні фільми «Прапори» (2018)[5]та «Росохацька група»(2023).[6]

Помер 7 вересня 2022 року.[7][8]

Нагороди ред.

  • орден «За мужність» I ступеня (18 серпня 2006) — за громадянську мужність, виявлену при піднятті національного прапору України у місті Києві у 1966 році та місті Чорткові Тернопільської області у 1973 році, активну участь у національно-визвольному русі[9].

Примітки ред.

  1. Відійшов у вічність учасник Росохацької групи Сеньків Володимир // Тернопільська Липа. — 2022. — 8 вересня.
  2. Нагороджені 9 українців, які підняли прапор в 1973. Права людини в Україні. Процитовано 26 березня 2024.
  3. Записки Ханаса: про Володимира Сеньківа. Записки Ханаса. вівторок, 21 серпня 2018 р. Процитовано 7 вересня 2022.
  4. Юнаки з огненної печі, 2003.
  5. Тизер документального фільму 'Прапори' (uk-UA) , процитовано 22 січня 2023
  6. Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи (uk-UA) , процитовано 23 січня 2023
  7. IN MEMORIAM: помер дисидент Володимир Сеньків. Історична правда. Процитовано 26 березня 2024.
  8. Його ім'я вписане в історію України: помер учасник Росохацької групи Володимир Сеньків. Новини Тернополя і області - За Збручем (ua) . 8 вересня 2022. Процитовано 26 березня 2024.
  9. Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 693/2006 «Про нагородження орденом «За мужність»»

Джерела ред.

Посилання ред.

  Зовнішні відеофайли
  Документальний фільм до 50-річчя Росохацької групи на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2023. — 23 січня.
  В ГУЛАГ за українські прапори. «Росохацька група» на YouTube // Обличчя Незалежності. — 2021.