Вікіпедія

Сем Тейлор-Джонсон

Саманта Луїза Тейлор-Джонсон[10], OBE (англ. Samantha Louise Taylor-Johnson; уроджена Тейлор-Вуд; 4 березня 1967, Кройдон, Великий Лондон, Англія, Велика Британія) — британська кінорежисерка та художниця. Її режисерським повнометражним дебютом став фільм «Стати Джоном Ленноном» 2009 року, знятий на основі дитячих спогадів співака та автора пісень гурту The Beatles Джона Леннона. Вона входить до групи митців, відомих як «Молоді британські митці».

Сем Тейлор-Джонсон
Ім'я при народженніангл. Samantha Louise Taylor-Wood[4]
Народилася4 березня 1967(1967-03-04)[5][6][…] (57 років)
Кройдон, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія[8]
Громадянство Велика Британія[2][9]
Діяльністькінорежисерка, фотографка, художниця-граверка, кінопродюсерка, телепродюсерка, режисерка, кінематографістка, візуальна мисткиня
Alma materҐолдсмітсd
Роки діяльності1993 — тепер. час
У шлюбі зАарон Тейлор-Джонсон
ДітиAngelica Mara Joplingd[3], Jessie Joplingd[3], Wylda Rae Taylor-Johnsond[3] і Romy Hero Taylor-Johnsond[3]
БатькиDavid Taylord[3]
IMDbnm0853374
Нагороди та премії
офіцер Ордену Британської імперії
CMNS: Сем Тейлор-Джонсон у Вікісховищі

Біографія

ред.

Саманта Тейлор-Вуд народилася в Кройдоні, що біля Лондона[11]. Її батько, Девід, покинув сім'ю, коли їй було дев'ять років[12]. Її мати, Джеральдін, — вчитель йоги та астролог. У неї є молодша сестра Ешлі та зведений брат по матері Крістіан.

Тейлор-Вуд виростала поблизу парку Стрітхем Коммон[en] на півдні Лондона, аж до розлучення її батьків[13]. Потім сім'я переїхала до старого шкільного будинку в Джарвіс-Брук[en] у Східному Сассексі, а Саманта пішла до громадського коледжу Бікон[en]. Пізніше вона відвідувала Ґолдсмітський коледж[en].

Кар'єра

ред.

Образотворче мистецтво

ред.

Тейлор-Вуд почала виставляти художні фотографії на початку 1990-х років. Одна співпраця з Генрі Бондом[en] під назвою «26 жовтня 1993 року[en]» показала, що Бонд і Тейлор-Вуд повторюють ролі Йоко Оно та Джона Леннона у композиції з фотопортрету, зробленого фотографом Енні Лейбовіц — за кілька годин до вбивства Леннона, у 1980 році[14].

У 1994 році вона показала багатоекранну відеороботу під назвою «Killing Time», у якій четверо людей виконували пантоміму під оперну партитуру. З цього моменту багатоекранні відеороботи стали основним напрямком її творчості. Починаючи з відеоробот «Travesty of a Mockery» та «Pent-Up» у 1996 році. Одна з перших персональних виставок Тейлор-Вуд у Великій Британії відбулася в галереї «Chisenhale»[en] у східному Лондоні[en] у вересні–жовтні 1996 року. Вона була номінована на щорічну премію Тернера[en] у 1998 році, але поступилася художнику Крісу Офілі[en]. Вона отримала премію «Ily Café» як найперспективніший молодий художник на Венеціанській бієнале 1997[en] року[15].

У 2000 році вона створила фотошпалери навколо риштувань лондонського універмагу Selfridges під час його реставрації; на муралі була зображена 21 культурна ікона, включаючи Елтона Джона, музиканта Алекса Джеймса та акторів Річарда Е. Гранта та Рея Вінстона. Пози фігур відсилали до відомих творів мистецтва минулого та нещодавніх фільмів[16]. Наступного року вона сфотографувала обкладинку та конверт для альбому Джона «Songs from the West Coast[en]» 2001 року.

У 2002 році Національна портретна галерея замовила Тейлор-Вуд зробити «Девіда»[en], відеопортрет Девіда Бекхема, якого вона зобразила сплячим. Вона, мабуть, найбільш відома своєю роботою під назвою «Чоловіки, що плачуть», у якій багато хто з голлівудських італ. glitterati плачуть, зокрема Робін Вільямс, Шон Пенн, Лоренс Фішберн і Пол Ньюман[17]. У 2006 році вона мала оглядову виставку в Балтійському центрі сучасного мистецтва[en] в Гейтсхеді, Англія[18].

У 2014 році відбулася нова фотовиставка Тейлор-Джонсон, присвячена приватній квартирі мадемуазель Шанель у галереї Саатчі. Серія з 34 фотографій під назвою «Другий поверх» зафіксувала приватні кімнати Коко Шанель на вулиці Камбон[fr], 31 у Парижі[19].

Nowhere Boy

ред.

У серпні 2008 року її обрали режисером біографічного фільму «Стати Джоном Ленноном» про дитинство Джона Леннона. Говорячи про свій досвід роботи над фільмом у вересні 2010 року, вона сказала:

«Я подумала, що я занадто глибоко в цьому, і якщо я все зіпсую, я просто ніколи більше не зніму фільм, і мене охопила паніка. Я сіла у машину і сказала, що мені просто потрібно подзвонити цим продюсерам і вийти з цього. Я сіла у машину, вставила ключ у замок запалювання, і з радіо пролунав голос Леннона, і це було «(Just Like) Starting Over[en]«. Це був один із тих моментів, коли я подумала, що це знак: добре, я це зроблю.».
Оригінальний текст (англ.)
«I thought, I'm in too deep and if I mess this up I'm just never gonna make a film again, and I went into a panic. I got into the car and said, I just have to call these producers and pull out. I got into the car and I put the key into the ignition and Lennon's voice came straight out of the radio and it was Starting Over. It was one of those moments where I thought it was a sign: OK I'm gonna do it.»[20]

29 жовтня 2009 року на заключному дні показів 53-го щорічного Лондонському кінофестивалі відбулася демонстарція фільму. Фільм вийшов у Великобританії на День подарунків у 2009 році, отримавши позитивні відгуки. 21 січня 2010 року вона була номінована на премію BAFTA, але програла Данкану Джонсу.

Інші музичні, кіно– та телевізійні роботи

ред.

У її кіноінсталяції 2004 року «Strings» у галереї White Cube[en] артист балету Іван Путров був підвішений на джгуті над чотирма музикантами, які грали повільну частину з Другого струнного квартету Чайковського[ru], знятого в Crush Bar Королівського оперного театру[21]. У 2006 році вона доклалася до короткометражного фільму «Долина смерті» для британської версії «Дестриктований[en]». У липні 2006 року вона була призначена керуючим Британського інституту кіно[22].

У 2008 році вона зняла короткометражний фільм «Люблю тебе більше[en]», написаний Патріком Марбером[en] і спродюсований Ентоні Мінгеллою. У фільмі є дві пісні Buzzcocks і епізодична поява соліста групи Піта Шеллі[en]. У лютому 2009 року Тейлор-Вуд, співпрацюючи з Sky Arts[en], вирішила інтерпретувати «Vesti la giubba» з опери «Паяци». Вона прокоментувала: «Я дуже рада бути залученою в такий чудовий проект. Я думаю, що, зафіксувавши один із найбільш зворушливих моментів опери в короткометражному фільмі, ми надали арії сучасний вигляд»[23].

У 2011 році вона була режисером музичного відео «Überlin[en]» для R.E.M.[24]. У кліпі знявся її майбутній наречений Аарон Тейлор-Джонсон, який «кидає кілька ударів ногами у стилі кунг-фу, робить спроби піруетів, стрибає, б'є руками, робить чікен-волк[en], пробує зображати кроликів і в один момент пестить свій зад»[25].

У вересні 2011 року вона співпрацювала з Соланж Азагурі-Партрідж[en] над короткометражним фільмом «Daydream». Його було випущено на підтримку запуску нової колекції ювелірних виробів Азагурі-Партрідж «24:7». Під керівництвом Тейлор-Вуд Ліберті Росс[en] грає красиву жінку, яку в її спальні прикрашає коштовностями її коханець, якого грає Джей Джей Філд[en]. Оригінальна музика була створена лауреатом премії «Оскар» Аттікусом Россом, а оператором став лауреат BAFTA Джон Метісон[en][26][27].

Тейлор-Джонсон зняла кіноадаптацію еротичного[en] роману-бестселера Е. Л. Джеймс «П'ятдесят відтінків» для студій Universal Pictures і Focus Features[28]. Її обрали зі списку, до якого входили Анджеліна Джолі[29], Стівен Содерберг, Раян Мерфі, Джо Райт[30] і Ґас Ван Сент[31]. Тейлор-Джонсон була головним претендентом, щоб зняти «П'ятдесят відтінків темряви» (продовження «П'ятдесят відтінків сірого»), але вирішила піти з франшизи, яка так масово обговорювалася, після того, як у неї виникла низка розбіжностей з автором Е. Л. Джеймс[32]. У червні 2017 року Тейлор-Джонсон сказала, що шкодує, що зняла перший фільм[33][34].

У березні 2021 року було оголошено, що Тейлор-Джонсон буде доручено бути режисером і продюсером біографічної драми під назвою «Ротко», заснованої на справі Ротка[en]. Виробництво фільму розпочнеться влітку 2021 року[35].

У липні 2022 року було оголошено, що режисером художнього фільму «Емі Вайнгауз: Back To Black», байопіку, заснованого на житті та кар'єрі британської співачки Емі Вайнгауз, буде Тейлор-Джонсон[36]. Зйомки проекту стартували в січні 2023 року в Лондоні.

Особисте життя

ред.

Двічі хворіла на рак. У грудні 1997 року у віці 30 років вона лікувалася від раку товстої кишки[37]. У 2000 році їй діагностували рак молочної залози[37].

Вона практикує йогу та трансцендентальну медитацію, про які вона каже: «Я б не змогла пережити все без медитації, якою займаюся. Це те, що, на мою думку, допомогло мені впоратися з божевіллям»[38].

У 2011[en] році її було призначено офіцером Ордена Британської імперії (OBE) за заслуги в мистецтві[39].

Шлюби і діти

ред.

Вона вийшла заміж за торговця мистецтвом і галериста Джея Джоплінга[en] в 1997 році; у них було дві доньки, народжені в квітні 1997 і 2005 років[37]. У вересні 2008 року пара оголосила, що мирно розлучається після 11 років шлюбу[40].

Вона почала стосунки з актором «Стати Джоном Ленноном» Аароном Джонсоном після зустрічі на зйомках фільму у 2008 році, коли йому було 18, а їй 42[41][42][43]. Пара оголосила про заручини на прем'єрі фільму, в жовтні 2009 року[44]. Вони одружилися в «Бабінгтон Хаус[en]», що в графстві Сомерсет, 21 червня 2012 року і обоє взяли прізвище Тейлор-Джонсон[45]. У пари є дві дочки, народжені в 2010 і 2012 роках відповідно[46][47][48]. Вони проводять свій час у Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, та на фермі поблизу Брутона[en], графство Сомерсет, в Англії[49][50].

Дискографія

ред.

Вона випустила три пісні у співпраці з Pet Shop Boys:

Фільмографія

ред.

Короткометражки

Рік Назва Режисер Сценарист Примітки
2006 Долина смерті Так Так Фрагмент фільму Дестриктований[en]
2008 Люблю тебе більше[en] Так Ні
2011 Джеймс Бонд підтримує Міжнародний жіночий день Так Ні

Кіно

Рік Назва Режисер Сценарист Примітки
2009 Стати Джоном Ленноном Так Ні
2015 П'ятдесят відтінків сірого Так Ні
2018 Мільйон маленьких шматочків Так Так
2024 Емі Вайнгауз: Back To Black Так Ні

Телебачення

Рік Назва Режисер Виконавчий
Продюсер 		Примітки
2017 Циганка[en] Так Так 2 episodes
2021 Соло Так Так 2 episodes
2023 Мисливці Так Ні 1 episode

Примітки

ред.
  1. ↑ RKDartists
  2. ↑ а б Museum of Modern Art online collection
  3. ↑ а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
  4. ↑ (unspecified title) — Rivista del Cinematografo.
  5. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  6. ↑ Sam Taylor-Wood — 2008.
  7. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  8. ↑ https://www.boijmans.nl/en/collection/artists/28998
  9. ↑ Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — 1988.
  10. ↑ Samantha Louise TAYLOR-JOHNSON - Personal Appointments. beta.companieshouse.gov.uk. Процитовано 16 вересня 2020.
  11. ↑ Film4/MirageCV (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 серпня 2012. Процитовано 11 січня 2013.
  12. ↑ Peter Wilson (26 грудня 2009). Sam Taylor-Wood: somewhere woman. The Australian. Процитовано 26 грудня 2009.
  13. ↑ Miranda Sawyer (11 листопада 2001). Miranda Sawyer meets Sam Taylor-Wood. The Observer. London. Процитовано 20 грудня 2011.
  14. ↑ Richard Corliss, "Nowhere Boy: Lennon and McCartney Before the Beatles, " Time/CNN, 8 October 2010
  15. ↑ Sam Taylor-Wood, British (1967 – ). rogallery.com. Процитовано 8 вересня 2013.
  16. ↑ Sam Taylor-Wood & Sir Elton John in "Art and Celebrity" (2003). Art Design Café. Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 22 січня 2012.
  17. ↑ National Portrait Gallery – Portrait – NPG 6661; David Beckham ('David'). Npg.org.uk. Процитовано 22 січня 2012.
  18. ↑ Hickling, Alfred (17 травня 2006). Sam Taylor-Wood. The Guardian.
  19. ↑ Through Coco Chanel's keyhole with Sam Taylor-Johnson. The Telegraph. London. 22 липня 2014. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
  20. ↑ John Lennon | Lennon Sign Calmed Director Taylor-Wood. Contactmusic. 21 вересня 2010. Процитовано 22 січня 2012.
  21. ↑ Burt, Ramsay. Sam Taylor-Wood — 'New Work' — Art exhibition at White Cube November 2004. Ballet Dance Magazine. [Архівовано 2012-07-26 у Wayback Machine.], accessed 2 March 2017.
  22. ↑ Barraclough, Leo (27 липня 2006). BFI taps three governors. Variety (амер.). Процитовано 31 березня 2024.
  23. ↑ Opera Shorts. Sky Arts. 18 жовтня 2009. Архів оригіналу за 23 грудня 2011. Процитовано 22 січня 2012.
  24. ↑ R.E.M. Work With Sam Taylor-Wood. Clash. 2 березня 2011. Процитовано 22 січня 2012.
  25. ↑ Ben Walsh (7 березня 2011). Please put the camera away, darling... – Features – Films. The Independent. London. Процитовано 22 січня 2012.
  26. ↑ Daydream by Sam Taylor-Wood for Solange Azagury-Partridge. YouTube. 19 вересня 2011. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 11 січня 2013.
  27. ↑ 'Daydream' By Sam Taylor-Wood For Solange Azagury-Partridge. Wallpaper. 25 лютого 2008. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 11 січня 2013.
  28. ↑ SAM TAYLOR-JOHNSON TO DIRECT '50 SHADES' MOVIE. Associated Press. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 20 червня 2013.
  29. ↑ 'Fifty Shades of Grey' Heating Up With Angelina Jolie Talk. Deadline Hollywood. 8 червня 2012. Процитовано 8 червня 2012.
  30. ↑ Kroll, Justin (9 травня 2013). '50 Shades of Grey' Flirts With Director Joe Wright. Variety. Процитовано 19 червня 2013.
  31. ↑ Gus Van Sant Shot Sex Scene Starring Alex Pettyfer in Bid to Direct 'Fifty Shades of Grey' (Exclusive). The Wrap. 23 квітня 2013. Процитовано 25 квітня 2013.
  32. ↑ Zoe Shenton (26 березня 2015). Sam Taylor-Johnson QUITS Fifty Shades Of Grey franchise. Daily Mirror. mirror.co.uk. Процитовано 10 травня 2015.
  33. ↑ Dumaraog, Ana (16 червня 2017). Fifty Shades Director Regrets Making The Film. Screen Rant. Процитовано 16 червня 2017.
  34. ↑ Vincent, Alice (11 червня 2017). Sam Taylor-Johnson reveals Fifty Shades regret: 'EL James didn't like me'. The Telegraph. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 16 червня 2017.
  35. ↑ Wiseman, Andreas (5 March 2021). 'Rothko': Sam Taylor-Johnson To Direct Art-World Drama With Russell Crowe, Aisling Franciosi, Aaron Taylor-Johnson, More — EFM Hot Package. Deadline Hollywood. Процитовано 10 March 2021.
  36. ↑ Snapes, Laura (11 липня 2022). Amy Winehouse Biopic Back to Black Moving Forward at StudioCanal with Sam Taylor-Johnson Directing. Deadline Hollywood. Процитовано 11 липня 2022.
  37. ↑ а б в Kate Summerscale (15 грудня 2007). Sam Taylor-Johnson: the bigger picture. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 22 січня 2012.
  38. ↑ Appleyard, Bryan (23 березня 2014). Fifty shades of Sam Taylor-Johnson (PDF). The Sunday Times Magazine. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2024.
  39. ↑

    You must specify issue=, startpage=, and date= when using {{London Gazette}}. Available parameters: Шаблон:London Gazette/doc/parameterlist

  40. ↑ Sherna, Noah (20 вересня 2008). Art couple Taylor-Wood and Jopling to separate after 11 years' marriage. The Independent. Архів оригіналу за 25 вересня 2008.
  41. ↑ Jones, Catherine (13 березня 2009). Nowhere Boy, the major new movie about John Lennon's teenage years, starts filming in Liverpool. Liverpool Echo. Процитовано 2 червня 2017.
  42. ↑ Aaron Taylor-Johnson Responds to Criticism Over Age Gap With Wife Sam. Entertainment Tonight (амер.). Процитовано 25 березня 2024.
  43. ↑ She's Having His Baby!. People. 3 травня 2010. Архів оригіналу за 13 січня 2012. Процитовано 25 січня 2012.
  44. ↑ Aaron Johnson, fiancé of artist Sam Taylor-Wood, considers himself 'a very lucky man'. The Daily Telegraph. London. 27 листопада 2009. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 25 січня 2012.
  45. ↑ (23 June 2013) 50 Shades of Grey film to be directed by Sam Taylor-Johnson [Архівовано 22 травня 2014 у Wayback Machine.]. Shepton Mallet Journal. Retrieved on 18 April 2015.
  46. ↑ Eden, Richard (7 листопада 2010). Sam Taylor-Wood: I'd love another child with Aaron Johnson. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 22 січня 2012.
  47. ↑ Aaron Johnson, Sam Taylor-Wood Welcome Daughter Romy Hero. People. 25 січня 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 25 січня 2012.
  48. ↑ Sam Taylor-Wood's baby is another Hero | Showbiz. London Evening Standard. 25 січня 2012. Архів оригіналу за 28 січня 2012. Процитовано 25 січня 2012.
  49. ↑ O'Malley, Katie (13 листопада 2019). Aaron Taylor-Johnson Describes The Moment He Fell For Wife Sam Taylor-Johnson And Discusses Their Age Gap. Elle. Процитовано 2 травня 2021.
  50. ↑ The anti-James Bond: Why kale-growing Aaron Taylor-Johnson would be a 007 like no other. Yahoo Life (амер.). 19 березня 2024. Процитовано 21 березня 2024.
  51. ↑ Various - We Love You. Discogs.com. Процитовано 10 лютого 2021.
  52. ↑ Love to love you, baby - Kiki Kokova. petshopboys.co.uk. Процитовано 10 лютого 2021.
  53. ↑ Kompakt press release. petshopboys.co.uk. 20 вересня 2008. Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 7 серпня 2024.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сем Тейлор-Джонсон
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сем_Тейлор-Джонсон&oldid=43335414