Семисал Роман Володимирович

Роман Семисал
Ім'я при народженні	Роман Володимирович Семисал
Народився	24 серпня 1976 (46 років); Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область
Національність	українець
Громадянство	Україна
Діяльність	актор та режисер театру; актор кіно та дубляжу; поет
Дружина	Світлана Шекера
IMDb	nm9457418
	Нагороди та премії
	Сторінка у ФБ;

Роман Володимирович Семисал (24 серпня 1976(19760824), Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область) — український актор та режисер театру, актор кіно та дубляжу, поет.

БіографіяРедагувати

Народився 24 серпня 1976 року у місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області.

Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

З 1993—2009 роках працював у Театрі російської драми імені Лесі Українки у Києві. Найвідомішою виставою за його участі в цьому театрі стала камерна вистава «Іду за край», режисера Ольги Гаврилюк, про долю українського поета і дисидента Василя Стуса. Це була перша вистава з використанням української мови в цьому театрі. У цій виставі Семисал зіграв головну роль, крім того був співавтором сценічної композиції^[1]. Прем'єра відбулася 2006 року, вистава отримала змішані відгуки, як позитивні^[2] так і негативні. Колишній дисидент Василь Овсієнко назвав її «театральною карикатурою на Стуса», через невідповідність образу Стуса, виведеного у виставі, образу реального Стуса, а також неправильний показ порядків, що побутували в радянських в'язничних закладах. При цьому Овсієнко визнав низку достоїнств вистави з точки зору театрального мистецтва.^[3]

Роман Семисал записав аудіокнигу роман «Мальва Ланда» Юрія Винничука^[4].

Від квітня 2009 року у Молодому театрі він грав у виставі «Стусове коло», що являє собою музично-літературне дійство режисера Сергія Проскурні, за участі сестер Тельнюк.^[5]^[6] До того, у 2008 році, виставу було показано у Донецьку, Маріуполі, Слов'янську, Горлівці й Луганську^[7].

У 2014 році Роман Семисал став режисером та виконавцем головної ролі у виставі «Рядовий Шевченко», в Молодому театрі, приуроченої до святкування 200-літнього ювілею Тараса Шевченка.^[8]^[9] Того ж року, газетою «Дзеркало тижня» Романа Семисала включено до списку «Обличчя культурного року». А влітку 2014 року Роман Семисал добровольцем вирушив на фронт російсько-української війни^[10].

Особисте життяРедагувати

Дружина — Світлана Шекера, акторка театру та кіно, акторка та режисерка дубляжу.

Театральні роліРедагувати

«Молоді літа короля Людовіка XI» (1993)
«Любов студента» (1996)
«Ігри на задньому дворі» (1997)
«Вогонь бажань» (1999)
«Ревізор» (1999)
«Маскарадні забави» (2000)
«І все це було… і все це буде…» (2001)
«Неймовірний бал» (2001)
«Хто вбив Емілі Галотті?..» (2002)
«Сон в літню ніч» (2003)
«Іду за край» (2006) — Василь Стус
«Вередливе кохання Дроздоборода» — Дроздобород

ФільмографіяРедагувати


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
2021	ф	Снайпер. Білий ворон		Комбриг
2021	с	Виходьте без дзвінка-4		Богдан, головна роль
2020	с	Виходьте без дзвінка-3		Богдан, головна роль
2019	ф	Черкаси		Командир
2019	с	Виходьте без дзвінка-2		Богдан, головна роль
2019	с	Доторкнутися до серця	Коснувшись сердца	Гліб
2018	с	Виходьте без дзвінка		Богдан, головна роль
2018	с	Віддай мою мрію	Отдай мою мечту	епізодична роль
2017	ф	Кіборги		Олександр Трепак «Редут»
2017	с	Капітанша	Капитанша	епізодична роль
2016	с	Пес-2	Пёс-2	Юрій Буйнов
2016	с	Вікно життя	Подкидыши	епізодична роль
2016	с	Потрійний захист	Тройная защита	епізодична роль
2004	с	Російські ліки	Русское лекарство	епізодична роль

Дублювання та озвученняРедагувати

Сотні ролей українською та російською для студій «Так Треба Продакшн», «Le Doyen», «Постмодерн» та інших.

Озвучення рекламиРедагувати

«Blend-a-med»\"Oral-B"
«Тижневик 2000»
«VBET»

ЦитатиРедагувати

	У мене таке відчуття, що Василь Стус і його творчість - це те коло, яке завжди присутнє, паралельно співіснує з тобою. Ти постійно до нього входиш, бо воно вабить тебе своєю таємницею, яку не можна розгадати впродовж років поглибленого читання його поезії. Ця поезія бездонна й неосяжна. Тому скільки разів повертаєшся до одних і тих же рядків, стільки разів розумієш, що ти їх ще не збагнув
— Роман Семисал, 2009 рік^[5]