Семиволос Олексій Ілліч

Олексій Ілліч Семиволос (17 березня 1912(19120317), село Квітки, тепер Корсунь-Шевченківського району Черкаської області — 24 лютого 1986, Кривий Ріг, Дніпропетровської області) — український радянський діяч, новатор виробництва, знаний гірник. Депутат Верховної Ради СРСР 2-4-го скликань.

Семиволос Олексій Ілліч
Народився	17 (30) березня 1912 Квітки, Таращанська волость, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	24 лютого 1986(1986-02-24) (73 роки) Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	гірник, політик
Знання мов	російська
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	ВКП(б)
Нагороди

Біографія

Народився в селянській родині. З дитячих років наймитував.

З 1929 року працював у Криворізькому басейні на Дніпропетровщині. У 1929—1934 роках — робітник з ремонту шляхів, потім коногон, гірський майстер.

У 1934—1941 роках — бурильник шахти № 10 копальні імені Ілліча тресту «Дзержинськруда» в місті Кривому Розі.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1940 році виступив ініціатором і впровадив метод швидкісного багатозабійного буріння. Новаторський метод дозволяв бурильникові звільнитися від підсобних робіт і скорочував термін підготовки рудного блоку в три рази. Змінив схему підготовки нарізних вироблень, створив комплексну бригаду з бурильника, скрепериста, кріпильника, підривника і слюсаря. 27 липня 1940 року, при використанні нового методу, був поставлений рекорд, при якому було оббурено 18 забоїв за зміну і виконано 12 норм.

З початком німецько-радянської війни, в жовтні 1941 року разом з іншими шахтарями Кривбасу евакуйований на Південний Урал, на Бакальські копальні Челябінської області РРФСР, де працював бурильником. 6 лютого 1943 року встановив новий рекорд, оббурив за зміну 27 забоїв і виконав план на 4940%. У 1943 році виконав 3,5 річних норми. Всього на Уралі встановив 13 рекордів.

У 1944 році повернувся в місто, де відновлював зруйновані німецькими військами шахти.

У 1944—1956 роках — керуючий копальні (рудника) імені Ілліча тресту «Дзержинськруда» в місті Кривому Розі Дніпропетровської області. У 1956—1972 роках — заступник директора гірничо-збагачувального комбінату, заступник керуючого рудоуправління імені Дзержинського міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З 1972 року — пенсіонер.

Пам'ять

• 

  Бронзовий барельєф Олексію Семиволосу на площі 80-річчя Дніпропетровщини

  Пам'ятна дошка на фасаді школи № 63 у Кривому Розі;
• Пам'ятна дошка на площі імені 80-річчя Дніпропетровської області у Дніпрі.

Нагороди

• два ордени Леніна
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Жовтневої Революції
• медалі
• Сталінська премія (1942)
• почесний громадянин міста Кривого Рогу (23.01.1968)
• заслужений шахтар Української РСР

Джерела

• Большая советская энциклопедия: В 30 т. 3-е изд. / М.: Советская энциклопедия. — Т.23: Сафлор-Соан. — 1976. — 638 с.
• Українська радянська енциклопедія: У 12 т. 2-е вид. / К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії. Т.10: Салют-Стоговіз. — 1983. — 543 с.
• Горная энциклопедия: В 5 т. / Гл. ред. Е. А. Козловский; Ред. кол.: М. И. Агошков, Н. К. Байбаков, А. С. Болдырев и др. — М.: Советская энциклопедия. Т.4: Ортин-Социосфера. — 1989. — 623 с. г ил., 9 л. ил.
• До 100-річчя О. І. Семиволоса // Єднання поколінь. — 2012. — № 1 (9). — С. 6.