Сементух Василь Антонович
Сементух Василь Антонович (псевдо: «Ярий», «Панас») (1921 с.Облапи, тепер Ковельський район, Волинська область — †17 січня 1954 с.Буцинь, Старовижівський район, Волинська область) — український політичний і військовий діяч, окружний провідник Ковельщини у 1948-1954 роках.[1]
| Василь Сементух | |
|---|---|
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1921 с. Облапи, тепер Ковельський район, Волинська область |
| Смерть | 17 січня 1954 с. Буцинь, Старовижівський район, Волинська область |
| Псевдо | «Ярий», «Панас» |
| Партія |  ОУНР |
| Військова служба | |
| Вид ЗС |  УПА |
| Війни / битви | Друга Світова війна |
| Командування | |
| окружний провідник Ковельщини | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Життєпис
ред.Сементух Василь син Антона народився 1921 року в селі Облапи (тепер Ковельський район). Сементуху Василю було доручено формування боївки для рейду в Прибалтику на нараді з окружними провідниками Волинської області «Аркасом» (Луцька округа), «Ярим» (Ковельська округа), «Борисом» (Берестейська округа). Боївка з 12-ох повстанців під командою районного Камінь-Каширського району Рибака рушила в Білорусь.[2][3]
Загибель
ред.Вся група на чолі з «Ярим» загинула 17 січня 1954 року в селі Буцин Старовижівського району. Криївка боївки «Ярого» розміщувалась у багатолюдному селі Буцин де була МТС, а поруч дорога Ковель – Брест. НКВС запідозрили сторожа Миколу Лабнюка. Зокрема його дружина часто їздила за покупками в Ковель, а син брав у бібліотеці багато книг. За свідченнями Антоніни Іванівни Бодюк, що працювала в той час вчителькою. Штурм 11-м загоном ВО УО МВС розпочався зранку кулеметною стріляниною. Карателі трьома колами оточили хату Лабнюків, повстанці відстрілювалися. Енкаведисти запалили хату, де знаходився «Ярий» з боївкою. Під прикриттям диму надвір вискочило троє чоловік. Одного одразу застрілили біля хати. «Христя» засіла біля кулемета, прикриваючи відхід друзів з палаючої хати. Ярий з побратимом відходив, відстрілюючись, у бік лісу, але їх було поранено й щоб не потрапити в руки ворогу, вони застрілились. У той же час рухнула на хаті палаюча стріха і навіки замовкла славна дочка України. Відважна кулеметниця «Христя».
Після цього трупи повстанців були завезені в село для опізнання. Зокрема серед вбитих були – Василь Сементух «Ярий» з села Облапи Ковельського району, Степан Балецький, син Митрофана, псевдо «Ярема», «Живий», 1931 р.н.; Віра Королюк, дочка Василя, псевдо «Христя», 1923 р.н.; Олександер Корпун, син Методія, псевдо «Кравченко», «Давид», 1926 р.н. з села Ниці Старовижівського району.[4]
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ Петро Содоль. РЕЄСТР старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР. Архів оригіналу за 13 листопада 2007. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Василь Галаса. Наше життя і боротьба. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 25 травня 2019. [Архівовано 2014-08-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Історія з грифом «Секретно»: Рейд в Прибалтику
- ↑ Блінова.В. Останній схрон повстанців на Волині // Вісник – 2002 – 17 жовтня.
Джерела
ред.- Ярослав Антонюк. Діяльність СБ ОУН на території Волинської області в 1947-1954 роках.
Посилання
ред.- Василь Ромащук. У січні 1954...
- Літопис УПА.т.16 Волинь і Полісся у невідомій епістолярній спадщині ОУН і УПА 1944 – 1954 рр. Лист Сементуха Василя. Червень 1950 р.
- ТЕМА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХУ ОПОРУ В ЕКСПОЗИЦІЙНОМУ ЗАЛІ ВОЛИНСЬКОГО КРАЄЗНАВЧОГО МУЗЕЮ «ВОЛИНЬ У СКЛАДІ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ (1945 – 1991 рр.)»