Селівон Микола Федосович
Микола Федосович Селівон (30 жовтня 1946, Шестовиця, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР) — український правник, суддя та дипломат. Голова Конституційного Суду України (2002—2005). Надзвичайний та Повноважний Посол України в Казахстані (2006—2010).
| Селівон Микола Федосович | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| 4-й Голова Конституційного суду України | |||||
| 19 жовтня 2002 — 18 жовтня 2005 | |||||
| Президент | Леонід Кучма, Віктор Ющенко | ||||
| Попередник | Скомороха Віктор Єгорович | ||||
| Наступник | Домбровський Іван Петрович | ||||
| 4-й Надзвичайний та Повноважний Посол України в Казахстані | |||||
| 10 травня 2006 — 29 червня 2010 | |||||
| Президент | Віктор Ющенко | ||||
| Попередник | Цибенко Василь Григорович | ||||
| Наступник | Дьомін Олег Олексійович | ||||
| Народився |
30 жовтня 1946 (77 років) с. Шестовиця, Чернігівська область, Українська РСР,  СРСР | ||||
| Відомий як | суддя | ||||
| Громадянство |
СРСР,  Україна | ||||
| Освіта | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | ||||
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | ||||
| Нагороди |
| ||||
З листопада 2010 р. по теперішній час — Голова Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Голова Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України[1], член Президії Торгово-промислової палати України.
Життєпис ред.
Народився 30 жовтня 1946 в с. Шестовиця на Чернігівщині. У 1973 закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка, юридичний факультет. Кандидат юридичних наук.
З 1963 — працював слюсарем-ремонтником.
З 1966 по 1968 — проходив строкову військову службу
З 1973 — стажист-дослідник Інституту держави і права АН УРСР.
З 1979 по 1991 — працює в Раді Міністрів УРСР: старший референт юридичної групи, в.о. завідувача юридичного відділу, завідувач юридичного відділу.
З 1991 по 1996 — заступник міністра Кабінету Міністрів, перший заступник міністра Кабінету Міністрів України[2].
З вересня 1996 — суддя Конституційного Суду України[3].
З 19 жовтня 1999 — заступник голови Конституційного Суду України.
З 22 жовтня 2002 по 2005 — голова Конституційного Суду України.
З 10 травня 2006 по 29 червня 2010 — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Казахстані.
З листопада 2010 р. по теперішній час — Голова Міжнародного комерційного арбітражного суду, Голова Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, член Президії ТПП України.
Відзнаки та нагороди ред.
- Заслужений юрист України;
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).[4]
- дійсний член (академік) Національної академії правових наук України[5].
Праці ред.
Автор низки монографій з правових питань організації та діяльності рад, проблем міжнародного комерційного арбітражу.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ ICAC. icac.org.ua (укр.). Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ Указ Президента України від 13 листопада 1996 року № 1055/96 «Про звільнення М. Селівона з посади першого заступника Міністра Кабінету Міністрів України»
- ↑ Указ Президента України від 27 вересня 1996 року № 896/96 «Про призначення М. Селівона суддею Конституційного Суду України»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
- ↑ Селівон Микола Федосович. www.aprnu.kharkiv.org (ua) . Процитовано 27 листопада 2018.
Джерела ред.
Посилання ред.
- Селівон // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Леонід Русич: Сповідувати порядність[недоступне посилання з травня 2019] № 11 (119), 2011 газета «Отчий поріг», стор. 8-9
- Конституційний Суд України
- Посольство України в Казахстані
- Указ Президента України № 366/2006
- Указ Президента України № 738/2010
| Попередник: |  Посли України в Казахстані 2006 - 2010 |
Наступник: |
| Цибенко Василь Григорович | Дьомін Олег Олексійович |