Сектименко Микола Григорович

Сектименко Микола Григорович — радянський і український кіноактор.

Сектименко Микола Григорович
Народився	23 січня 1949(1949-01-23) Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР
Помер	4 березня 2007(2007-03-04) (58 років) Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Членство	Національна спілка кінематографістів України
IMDb	nm0782899

Життєпис

Народився 23 січня 1949 р. у м. Дніпродзержинську (нині Кам'янське) в родині робітників. Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1972).

З 1972 р. — актор Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. Також знімався на інших кіностудіях колишнього СРСР, зокрема на "Білорусьфільмі", "Ленфільмі" та "Мосфільмі". Мав яскраве акторське обдарування. У всіх зіграних ним ролях був надзвичайно органічним.

Був членом Національної Спілки кінематографістів України.

Помер 4 березня 2007 р. у Кам'янському (Дніпродзержинську). Похований у селі Шульгівка Петриківського району Дніпропетровської області.

Дружина - актриса Зоя Недбай, син Іван.

Фільмографія

Знявся у фільмах:

• «Зозуля з дипломом» (1971, Сашко)
• «Тихі береги» (1972, Степан)
• «Щовечора після роботи» (1973, Бєлов)
• «Новосілля» (1973, військовополонений)
• «Дума про Ковпака» (1973, партизан Сологуб)
• «За власним бажанням» (1973, Борис Сорокін)
• «Бути людиною» (1973, Михайло Білоус)
• «Одинадцять надій» (1975, Віктор Пархоменко, «Ленфільм»)
• «Хто, якщо не ти...» (1974, Юрій Батов, "Свердловська кіностудія")
• «Канал» (1975, епізод)
• «Ати-бати, йшли солдати...» (1976, (1975, червоноармієць Глєбов)
• «Народжена революцією» (1975, Інокентій)
• «Сходження» (1976, поліцай Гаманюк, «Мосфільм», реж. Л. Шепітько)
• «Час — московський» (1976, епізод)
• «Квартет Гварнері» (1978, Колкін)
• «Блакитні блискавки» (1978, Яковина)
• «Підпільний обком діє» (1978, Симоненко)
• «Спокута чужих гріхів» (1978, Августин)
• «Віщує перемогу» (1978, Кашинцев)
• «Козаки-розбійники» (1979, Григорій)
• «Дощі по всій території» (1978, Толик, «Білорусьфільм»)
• «Особливо небезпечні...» (1979, Селезньов)
• «Мужність» (1980, Микола)
• «Школа» (1980)
• «Чорна курка, або Підземні жителі» (1980, Єгор)
• «Осіння дорога до мами» (1981, короткометражний)
• «Танкодром» (1981, Сергій Кольцов)
• «Право керувати» (1981, Віктор)
• «До своїх!..» (1983, епізод)
• «Провал операції „Велика ведмедиця“» (1983, Остап Блакитний, підривник УПА)
• «Звинувачення» (1984, Медведєв)
• «Вісім днів надії» (1984, Коля Зінченко, шахтар)
• «Батальйони просять вогню» (1985, епізод)
• «Джура — мисливець з Мін-Архара» (1985, Костя, "Таджикфільм")
• «До розслідування приступити» (1986, Балашов)
• «Міст через життя» (1986, епізод)
• «Загін спеціального призначення» (1987, Борис Крутиков, лейтенант)
• «Казка про гучний барабан» (1987, батько Ларіка)
• «Після війни — мир» (1988)
• «Немає чужої землі» (1990, Муравйов-Амурський)
• «Я оголошую вам війну» (1990, Шмагін, "Свердловська кіностудія")
• «Розпад» (1990, командир)
• «Пам'ятай»/«Ізгой» (1990, Денисов)
• «Вірний Руслан (Історія вартового собаки)» (1991, капітан НКВС)
• «Секретний ешелон» (1993, директор школи) та ін.

Література

• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 138—139.

Посилання

• Микола Сектименко на сайті IMDb (англ.)
• Сектименко Микола Григорович на сайті DzygaMDB
• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/post/3834/works/ [Архівовано 28 квітня 2018 у Wayback Machine.]